зброю, створили реальну можливість для реалізації за-думаного вбивства. Саме перетворення такої можливості у реальність залежить від виконавця злочину, тому причинний зв'язок є опосередкованим [4, 57]
Співучасть можлива не тільки у закінченому злочині, а й на попередніх стадіях - при готуванні та замаху на злочин.
Суб'єктивні ознаки співучасті полягають у:
-
наявності умисної вини у всіх співучасників зло-чину;
-
взаємній обізнаності співучасників щодо діяльності кожного з них;
-
усвідомленні кожним співучасником своєї ролі і того, що характер діяння є спільним;
-
бажанні настання суспільно небезпечних наслідків чи свідомому їх припущенні.
Передусім, можна зробити висновок, що у злочинах, які вчинюються з необережності, співучасть неможлива. Тобто у всіх співучасників повинна бути умисна форма вини, причому, як прямий, так і непрямий умисел.
Обов'язковою ознакою співучасті є обізнаність спів-учасників у тому, що у злочині беруть участь інші особи (суб'єкти злочину). Вони можуть конкретно не знати один одного, але кожний співучасник усвідомлює, що крім нього у вчиненні злочину беруть участь й інші осо-би, причому кожний зі співучасників повинен усвідом-лювати злочинний намір виконавця.
Мета і мотиви дій співучасників можуть бути як одна-ковими, так і різними. Припустимо, що у попередньому прикладі замовник наймає вбивцю для того, щоб вбити потерпілого з помсти чи ревнощів. Вбивця, отримуючи за злочин винагороду, діє з корисливих мотивів, він може навіть і не знати, якими мотивами керувався замовник.
Та обставина, що мотиви вчинення злочину у спів-учасників різні, не виключає співучасті у злочині. У де-яких випадках це може впливати на кваліфікацію злочи-ну (про що буде сказано далі).
1.2. Форми співучасті.
Залежно від ролі, яку виконують співучасники при вчиненні злочину, тобто за об'єктивними ознаками, співучасть поділяють на просту і складну.
Проста співучасть - це така форма, за якої, при вчи-ненні злочину, між співучасниками відсутній розпо-діл ролей. Всі вони є виконавцями об'єктивної сторони складу злочину, тобто йдеться про співвиконавство (ч. 2 ст. 27 КК). Наприклад, маючи намір на вбивство, одна особа стримує опір потерпілого, утримує його таким чином, що надає іншій можливість завдати удару в жит-тєво важливий орган у результаті якого настає смерть. У цьому випадку обоє є співвиконавцями вбивства [5, 44]
Складна співучасть передбачає розподіл між спів-учасниками ролей, які вони виконують. При такій спів-участі можуть бути як виконавець, так і інші співучасни-ки: організатор, підбурювач, пособник. Проте одні зло-чини вчиняються за участю всіх названих співучасників, інші - за наявності двох чи трьох видів співучасників, зазначених у ст. 27 КК.
За суб'єктивними ознаками, за характером, стійкістю суб'єктивних зв'язків між співучасниками, стійкістю умислу ст. 28 КК передбачає вчинення злочину різними злочинними групами:
-
вчинення злочину групою осіб;
-
вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;
-
вчинення злочину організованою групою;
-
вчинення злочину злочинною організацією.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КК злочин визнається вчи-неним групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови. Такі групи виникають спонтанно, ситуативно, безпосередньо перед вчиненням злочину чи вже під час його вчинення. Суб'єктивний зв'язок між співучасниками мінімальний, як правило, він встановлюється в момент початку злочи-ну чи в процесі його вчинення. Така форма характерна для співвиконавців, коли кожний із співучасників безпо-середньо виконує об'єктивну сторону складу злочину. Прикладом подібної співучасті може бути групове по-рушення громадського порядку (ст. 293 КК), групове ху-ліганство (ч. 2 ст. 296 КК), зґвалтування, вчинене групою осіб (ч. З ст. 152 КК). Група передбачає спільність дій співучасників у часі і просторі, що й визначає спільність їх наміру, яка достатня для констатації співучасті і за відсутності попередньої змови.
У ч. 2 ст. 28 КК зазначено, що злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
Характерною рисою цієї форми співучасті є поперед-ня змова співучасників про спільне вчинення злочину. Як правило, вона стосується місця, часу, способу вчи-нення злочину. Змова повинна відбутися заздалегідь, тобто до початку вчинення злочину. Вона може мати міс-це на стадії готування, безпосередньо перед замахом чи вчиненням закінченого злочину [8, 62]
Ця форма співучасті порівняно з попередньою є більш суспільно небезпечною. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб передбачено як кваліфікуючу ознаку в ряді статей Особливої частини КК України. Зокрема, це такі злочини, як вбивство, корисливі злочи-ни проти власності тощо. Зазначена обставина згідно з п. 2 ч. 1 ст. 67 КК вважається обтяжуючою при призна-ченні покарання.
Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декіль-ка осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функ-цій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. З ст. 28 КК).
У п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду Украї-ни «Про судову практику в справах про корисливі зло-чини проти приватної власності» від 25 грудня 1992 р., вперше було дано визначення організованої групи як стійкого об'єднання двох і більше осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності, за-значається, що на наявність цієї кваліфікуючої ознаки можуть, зокрема, вказувати, розроблений (хоча б у за-гальних рисах) і схвалений учасниками групи план зло-чинної діяльності або вчинення конкретного злочину, розподіл ролей, наявність організатора (керівника), при-криття своєї діяльності як своїми силами, так і за допо-могою сторонніх осіб (у тому числі і підкупом посадових осіб шляхом давання хабарів), вербування нових членів,