По-перше, для наявності організованої групи потріб-на участь не менш як трьох осіб.

По-друге, необхідно, щоб учасники такої групи зор-ганізувалися у стійке об'єднання. Закон (ст. 28 КК) не уточнює ознаки стійкості. Це поняття є оціночним і вирішується у кожному випадку окремо, виходячи з кон-кретних обставин справи.

Крім цього, характерним для організованої групи є наявність єдиного плану з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану. План повинен бути відомий членам групи. Кожний учасник виконує дії, які найбільш доцільні для всієї групи в ціло-му. Така організаційна діяльність має місце не тільки тоді, коли група створюється для вчинення ряду злочинів, але й тоді, коли нею вчинюється один злочин.

Організованими групами найчастіше вчиняються корисливі, насильницькі злочини. Як правило, при вчинен-ні насильницьких злочинів використовується зброя.

Вчинення злочину організованою групою в ряді ста-тей Особливої частини КК виступає як кваліфікуюча ознака, а згідно з п. 2 ч. 1 ст. 67 КК є обставиною, яка обтяжує покарання.

Найбільш небезпечною формою співучасті є злочин-на організація. Злочин вважається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого, або структурні частини якого, за попередньою змовою, зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосе-реднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочи-нів учасником цієї організації, або керівництва чи коор-динації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечен-ня функціонування як самої злочинної організації, так й інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 КК).

Охарактеризуємо ознаки злочинної організації.

Стійкість - полягає у тому, що організація створює-ться для тривалої злочинної діяльності, забезпечується надійним захистом від розкриття.

Ієрархічне об'єднання учасників означає наявність всередині організації зв'язків по вертикалі, підпорядко-ваність членів організації своїм організаторам, керівникам, підпорядкування окремих структурних одиниць єдиному центру, жорстка дисципліна, обов'язковість рішень ор-ганізаторів для всіх інших членів злочинної організації.

Характерними ознаками злочинної організації є та-кож те, що вона об'єднує декількох осіб (трьох і більше), а також те, що це об'єднання зорганізоване його членами або структурними частинами для спільної діяльності. Метою такої діяльності є як безпосереднє вчинення об'єднанням осіб тяжких або особливо тяжких злочинів, так і керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб, забезпечення функціонування як самої зло-чинної організації, так і інших злочинних груп. [7, 84]

Як бачимо, метою, з якою створюється злочинна ор-ганізація, є вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів, поняття яких визначено у ст. 12 КК. А також - з метою керівництва або координації діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої організації, так і інших злочинних груп. Йдеться про створення структур, які забезпечують безпеку або керівництво злочинними угрупованнями. Створення необхідних умов для злочин-ної діяльності цих об'єднань. Воно може виражатись у фінансуванні її, розвідувальному, правовому, медичному, інформаційному забезпеченні тощо.

Слід зазначити, порівняно з організованою групою злочинна організація характеризується більш високим рівнем зорганізованості, більш широким функціональ-ним призначенням і чітко визначеною метою злочинної діяльності. Злочинна організація може складатися з від-повідних структур, зокрема, може бути об'єднанням зло-чинних груп.

Важливою ознакою злочинної організації є те, що саме створення її, участь у ній становлять закінчений злочин.

Ч. І ст. 255 КК встановлює відповідальність за ство-рення злочинної організації, керівництво такою органі-зацією або всіх у ній, а також керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для спільного вчинення злочинів чи координації дії, участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, та інші дії. Особи, які вчиняють злочини у складі злочинної організації, несуть відповідальність за ч. І ст. 255 КК та за статтями, що встановлюють відпові-дальність за вчинені конкретні злочини.

Спеціальними видами злочинних організацій є банди (ст. 257 КК), не передбачені законом, воєнізовані або збройні формування (ст. 260 КК), терористичні організа-ції чи групи (ст. 258 КК).

Статті 255, 258, 260 КК встановлюють заохочувальні норми, які звільняють від відповідальності учасників злочинної організації у разі виходу особи з організації, добровільного повідомлення органам влади про її діяль-ність, сприяння у викритті її учасників.

Розділ 2. Види співучасників

Види співучасників давно і добре відомі як теорії, так і кримінальному законодавству.

В. В. Владимиров робив спробу їх визначення, диференціюючи залежно від того, здійснено злочин у співучасті без попередньої домовленості чи з такою. Взагалі ж він виділяв «исполнителей, зачинщиков, сообщников, подговорщиков или подстрекателей и пособников».

Практично ідентично розглядали це питання й інші дореволюційні вчені-криміналісти.

«Руководящие начала» 1919 р. серед видів співучасників виділяли виконавців, підбурювачів і пособників (статті 22, 23, 24).

КК РРФСР 1922 р. та «Основнне начала» 1924 р. майже не відрізнялись від попереднього кримінального закону. Так само були зафіксовані види співучасників і в КК України 1927р.

Разом з тим, слід зазначити, що теорія кримінального права, поруч з цими нормативно визначеними видами співучасників, ви-діляла і організаторів злочину, щоправда розглядаючи їх досить обмежено, виключно при здійсненні злочинів у межах діяльності антидержавних організацій.

Основи кримінального законодавства Союзу РСР і союзних ре-спублік 1958 р. та Кримінальний кодекс України 1958 р. визначи-ли види співучасників достатньо глибоко. Практично з відповід-ними змінами, скерованими на більш всебічну їх характеристику, воно залишилось і в чинному КК України (ст. 27). «Стаття 27. Види співучасників

1. Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

Як свідчать результати кримінологічних досліджень, серед співучасників: виконавців є приблизно 84%, організаторів - 14, підбурювачів - 1, пособників - 2%.

В основу нормативного визначення та класифікації видів співу-часників покладено характер дій, що виконуються ними, та об'єк-тивна роль, яку