б) підводні телеграфні кабелі і трубопроводи, що проходять по дну відкритого моря;

в) наукова станція, розташована в Антарктиді. Таку станцію Україна має на острові Галиндес цього материка;

г) запущені в космос об'єкти, що належать Україні та включені відповідно до Конвенції «Про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір» 1975 р. у реєстр космічних об'єктів України. Такі об'єкти підпадають під юрисдикцію і сферу дії кримінального законодавства України [9].

Із ч. 1 ст. 6 КК випливає, що особи, які вчинили злочини на території України, підлягають відповідальності за цим Кодексом. Закон має на увазі громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства (останніми вважаються особи, які проживають або знаходяться на території України, але не є її громадянами і не мають доказів своєї належності до іноземної держави), які, знаходячись на території України, вчинили злочини, передбачені КК.

Відповідно до міжнародних угод і законів України іноземні громадяни, які користуються дипломатичним імунітетом, виключені з-під юрисдикції судових властей України.

Норми міжнародного права, зокрема Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року [1], Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року [2] і внутрішнього – прийнятого на основі цих конвенцій Положення від 10 червня 1993 р. про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні надають дипломатичного імунітету і виключають з-під кримінальної юрисдикції України дипломатичних представників іноземних держав і певне коло інших іноземних громадян, або частково, на засадах таємності, обмежують кримінальну юрисдикцію щодо консульських працівників та інших осіб [21]

Дані особи за вчинений злочин на території України підлягають юрисдикції лише акредитуючої держави, тому питання про їх відповідальність вирішується дипломатичним шляхом.

На цих осіб кримінальна юрисдикція України відповідно до ст. 13 Положення не поширюється, як виняток, лише у випадках чітко вираженої згоди на це акредитуючої держави, яке вона висловлює відповідно до пп. 1, 2 ст. 32 Конвенції позбавленням певної особи імунітету від кримінальної юрисдикції держави перебування (України).

На загальних підставах кримінальній юрисдикції можуть підлягати ці особи лише у випадку втрати ними даного імунітету з інших причин.

Моменти набуття і втрати дипломатичного імунітету регламентують статті 5, 8, 9, 13, 39, 43, 44 Конвенції.

Особи, які мають обмежений дипломатичний імунітет, не підлягають кримінальній юрисдикції України лише щодо дій, вчинених ними при виконанні своїх обов’язків.

Повним дипломатичним імунітетом користуються, глава дипломатичного представництва (посол, посланник, повірений у справах), члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва, які мають дипломатичний ранг (радники, торгові представники, військові аташе, перші, другі і треті секретарі, заступники представників, помічники військових аташе), а також члени сімей усіх зазначених осіб, якщо вони не є громадянами України.

Обмежений дипломатичний імунітет відповідно до ст. 38 Конвенції має дипломатичний агент, який є громадянином України чи постійно в ній проживає. Він користується імунітетом від кримінальної юрисдикції України і особистою недоторканістю лише щодо офіційних дій, вчинених ним при виконанні своїх функцій [8, c. 63].

Недоторканістю та імунітетом від кримінальної юрисдикції користуються також дипломатичні агенти, акредитовані в іншій державі, які транзитом проїжджають через територію України. Це поширюється і на членів їх сімей, які супроводжують вказаних осіб.

Члени адміністративно-технічного персоналу дипломатичного представництва, а також члени їх сімей, якщо всі вони не є громадянами України чи не проживають в ній постійно, користуються правом особистої недоторканості і імунітетом від кримінальної юрисдикції України. Члени обслуговуючого персоналу, які не є громадянами України чи в ній постійно не проживають, користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції України лише щодо дій, які вчиняються при виконанні службових обов’язків.

Консульські посадові особи консульської установи, яким доручено виконання консульських функцій, в тому числі і глава консульської установи, мають обмежену дипломатичну недоторканість і обмежений імунітет від кримінальної юрисдикції України. На цих осіб кримінальна юрисдикція не поширюється лише щодо дій, які стосуються їх офіційної службової діяльності. Ці особи можуть бути затримані або арештовані у випадку переслідування за вчинення тяжкого злочину або виконання вироку суду, що вступив у законну силу [15, c. 7].

З’ясовуючи питання про об’єм дипломатичного імунітету консульських посадових осіб та співробітників адміністративно-технічного і обслуговуючого персоналу дипломатичного представництва, а також членів сімей всіх цих осіб, необхідно крім Конвенції і Положення, звернутись ще і до конкретного договору між Україною і відповідною іноземною державою про відкриття дипломатичного чи консульського представництва.

Цим договором відповідно до Конвенції і Положення даним особам на підставі взаємності може бути наданий великий об’єм імунітету від юрисдикції України.

Особисто недоторканими та вільними від кримінальної юрисдикції України є і представники іноземних держав, члени парламентських делегацій, а також на основі взаємності співробітники делегацій іноземних держав, які приїжджають в Україну чи проїжджають через неї транзитом для участі в міжнародних переговорах, міжнародних конференціях і зборах з іншими офіційними дорученнями.

Вищезазначене стосується і членів сімей тих осіб, які їх супроводжують, якщо вони не є громадянами України.

Особисто недоторканими та вільними від кримінальної юрисдикції України є також Генеральний Секретар ООН, його помічники та інші посадові особи ООН, а також члени їх сімей [31, c. 24 - 28].

Принцип громадянства щодо дії нормативно-правових актів у просторі. У ч. 1 ст. 7 і в ст. 8 КК України визначено такий принцип дії кримінального закону у просторі, як принцип громадянства. Відповідно до цього