поширює свою дію тільки на ті відносини, які мають місце після його вступу в силу. Зворотної сили він не має. Даний принцип означає, що припис нормативного акту не поширюється на ті відносини, які виникли і існували до його видання. Таке положення є надійною гарантією забезпечення прав і обов'язків громадян, підтримки міцного правопорядку. Винятки з вказаного принципу допускаються тільки в двох випадках: 1) якщо самим нормативно-правовим актом встановлюється його зворотна сила; 2)якщо кримінальні закони або акти адміністративного законодавства пом'якшують покарання або взагалі усувають караність діяння.
Нормативно-правові акти втрачають свою силу (припиняють дію) на наступних підставах: 1) після закінчення терміну дії акту, коли такий термін був спеціально встановлений; 2) у зв'язку з виданням нового нормативного акту, що замінив раніше діючий; 3) на підставі прямої вказівки конкретного органу про відміну даного нормативного акту.
Межі дії нормативно-правового акту в просторі визначаються територією, на яку поширюються його приписи. Під територією розуміється земна поверхня, надра, водний і повітряний простори в межах державної межі, територія посольств за кордоном, військові кораблі у відкритому морі і в іноземних територіальних водах, невійськові судна у відкритому морі, кабіни літальних і космічних апаратів в атмосфері.
Існує правило, згідно якому дія нормативно-правових актів поширюється на всіх осіб, що проживають на даній території. Закони і інші нормативні акти на території держави діють стосовно всіх громадян, державних і громадських організацій. Їх дія поширюється також на іноземних громадян і осіб без громадянства. Цим особам гарантуються передбачені національним законодавством права і свободи. Вони можуть звертатися до суду, до інших органів держави дня захисту належних їм особистих, майнових, сімейних і інших прав. Іноземні громадяни, особи без громадянства, які знаходяться на території певної держави, повинні поважати її конституцію і дотримувати закони.
Проте є винятки із загального правила, коли дії нормативно-правових актів по колу осіб не співпадають з їх дією на території. Так, іноземні громадяни, які користуються правом дипломатичного імунітету на території іншої держави, не можуть притягатись до кримінальної відповідальності, викликатися в суд для дачі показань. Якщо такі особи скоюють правопорушення, питання про їхню відповідальність вирішується дипломатичним шляхом. Деякі національні нормативно-правові акти взагалі не поширюються на іноземних громадян і осіб без громадянства (наприклад, акти про вибори до органів держави, про військову службу).
Нормативні акти можуть поширювати дію не на всіх громадян і посадових осіб даної території, а тільки на певні категорії (військовослужбовців, вчителів, осіб сільської місцевості і інших). В таких випадках в правових актах точно визначається коло осіб, які підпадають під їх дію.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року.
Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 року.
Закон України „Про громадянство України” від 18.01.2001 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 13, ст.65)
Закон України “Про державний кордон України@ від 4 листопада 1991 р.
Закон України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 23, ст.161)
Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. № 586-XIV (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 20-21, ст.190).
Карпец Й. Й. Преступления международного характера. М., 1979., c. 137 – 141
Коментар до Конституції України. К.: 1996. 376 с.
Конвенції «Про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір» 1975 р.
Конституційне право України / За ред. В.Погорілка. — Київ: Наукова думка, 1999.
Конституція України від 28 червня 1996 року.
Кримінальне право України. Загальна частина. Під ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. К.-Х. Юрінком Інтер-Право. - 2001.
Кримінальне право України. Загальна частина. Під ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Київ - Харків, Юрінком Інтер – Право. 2000р.
Кримінальний кодекс України в редакції від 5 квітня 2001 року.
Медведчук В. Від системної правотворчості до систематизації національного законодавства // Юридичний вісник України. — 1999. — № 42. — 21—27 жовт.
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, ухвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.73.)
Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. Проф. М.Н. Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Издательство «Зерцало, 1998. – 640 с.
Общая теория права и государства / Под. ред. В.Лазарева. — М.: Юрист, 1994.
Общая теория права.: Учебник для юридических вузов / А.Ю. Дмитриев, И.Ф. Казьмин., В.В. Лазарев и др.; Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во МГТУ, 1998. 384 с.
Пpоцюк І.В. Законодавча влада в Україні. Автореферат канд. юр. наук. — Харків, 1999.
Положення “Про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні” від 10 червня 1993 р.
Постанова Верховної Ради України „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 46, ст.621)
Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов. Под. Общ. Ред. Члена-корр. РАН, доктора юриди наук, проф. В.С. Нерсесянса. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА М, 1999. – 832 с.
Регламент Верховної Ради України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 35, ст.338).
Рішення Конституційного Суду України у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99.
Сильченко Н. Границы деятельности законодателя // Советское государство и право. - 1991. - № 8.
Сімейний