- які вчинили в стані неосудності суспільне небезпечні діяння;

- які вчинили злочини в стані обмеженої осудності;

- які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли пси-хічною хворобою до постановления вироку або під час відбування покарання (див. ст.93 КК).

У залежності від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпеки психічно хворого для себе або для інших осіб, суд може за-стосувати такі примусові заходи медичного характеру:

- надання амбулаторної психіатричної допомоги в приму-совому порядку;

- госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

- госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

- госпіталізація до психіатричного закладу із суворим на-глядом (див. ст.94 КК).

Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише у випадках, якщо особа є суспільне небезпечною, тобто якщо психічні розлади пов'язані з небезпекою для самої особи або для інших осіб [18, 395].

Для визначення психічного стану підозрюваного або обви-нуваченого за наявності у справі даних, що викликають сумнів у його осудності, обов'язковим є проведення судово-психіатричної експертизи (див. ст.76 КПК).

Порядок судочинства по застосуванню примусових заходів медичного характеру визначається загальними правилами чин-ного Кримінального кодексу і ст.417-424 КПК.

Про застосування примусових заходів медичного характеру суд виносить ухвалу, а суддя - постанову (див. ст.421 КПК).

3. ПОРЯДОК ПРОВАДЖЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІД-СТВА В СПРАВАХ ПРО ДІЯННЯ НЕОСУД-НИХ АБО ОБМЕЖЕНО ОСУДНИХ ОСІБ

Кримінальні справи про суспільно небезпечні діяння не-осудних або обмежено осудних осіб порушуються на загальних підставах, і досудове слідство проводиться за правилами, перед-баченими ст.111-130, 148-222 КПК.

Особливості проведення досудового слідства полягають у наступному: участь захисника у таких справах є обов'язковою з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби (див. п.5 ч. cт. 45 КПК), відмова від захисника може бути прийнята тільки у випадках обґрунтування її такими мотивами, які особа, що проводить дізнання, слідчий визнають вартими уваги. Причому в такому випадку захисник замінюється іншим у встановленому законом порядку (див. ст.46 КПК); психічний стан особи визначається судово-психіатричною експертизою (див. ст.76 КПК); особа, визнана психічно хворою, не притягується як обвинувачений, а якщо особа визнана психічно хворою після притягнення її до відповідальності як обвинуваченого, цей акт втрачає силу; у цих справах не складається обвинувальний ви-рок; слідчі дії за участю таких осіб проводяться тільки у випад-ках, якщо їхній психічний стан це дозволяє [16, 924].

У процесі проведення досудового слідства повинні бути всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи: обставини вчинення суспільно небезпечного діяння; дані про особу, яка вчинила це діяння; зібрані матеріали, що характеризують особу; проведена судово-психіатрична експертиза (див. ст.204 КПК).

Судово-психіатрична експертиза може бути призначена відносно особи тільки у випадку, якщо у справі маються докази про факт вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння.

Постанова про призначення судово-психіатричної експер-тизи не оголошується особі, щодо якої вона винесена в тих випадках, коли її психічний стан робить це неможливим (див. ч. 3 ст.197 КПК).

Якщо проводилася протокольна форма досудової підго-товки матеріалів або справа відноситься до категорії приватного обвинувачення, а питання про наявність психічного захворюван-ня, неосудності або обмеженої осудності виникло у судовому засіданні, то справа підлягає направленню для провадження досудового слідства.

Слідчий або прокурор не вправі закрити кримінальну справу за відсутністю необхідності в застосуванні примусових заходів медичного характеру. Таке рішення може прийняти тіль-ки суд (див. ст.421 КПК).

Закінчивши проведення досудового слідства, слідчий зобо-в'язаний ознайомити з матеріалами справи законного представ-ника і захисника особи.

По закінченні досудового слідства, якщо буде встановлена неосудність або обмежена осудність особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, слідчий виносить постанову про направлення справи в суд для вирішення питання про застосування при-мусових заходів медичного характеру [22, 491].

У постанові слідчого повинні бути викладені докази, які підтверджують вчинення особою суспільне небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що вона захворіла на психічну хворобу.

До постанови додається список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, довідки про рух справи, про речові докази та ін.

Справа з постановою слідчого направляється прокурору.

Згідно із ст.233 КПК прокурор, одержавши справу від слідчого, зобов'язаний протягом п'яти днів розглянути її і прий-няти відповідне рішення.

Крім прийняття рішень, зазначених у цій статті, прокурор може також змінити постанову слідчого, скласти нову постанову, якщо визнає, що постанова слідчого не відповідає вимогам за-кону або матеріалам справи, може доповнити або зберегти список осіб, які підлягають виклику в судове засідання.

Прокурор не вправі закрити справу з мотивів відсутності необхідності застосування примусових заходів медичного харак-теру (див. ст.421 КПК).

4. ПОРЯДОК СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕ-ДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

4.1. Особливості провадження справ про застосування примусових заходів медичного характеру у суді

Суддя вносить справу про застосування примусових за-ходів медичного характеру в судове засідання, про що виносить постанову. У постанові вказується: день і місце розгляду справи в судовому засіданні; про виклик у судове засідання прокурора і захисника; про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання; про можливість участі в судовому засіданні особи, стосовно якої розглядається справа; про необхідність виклику в судове засідання експерта та ін [20, 368].

Експерт-психіатр викликається в судове засідання, якщо експертиза, проведена в справі, неповна або виникла необхідність поставити експерту додаткові питання.

У судове засідання викликається законний представник особи, стосовно якої ставиться питання про застосування при-мусових заходів медичного характеру. Законному представнику необхідно забезпечити можливість здійснення ним прав, наданих законом: ознайомитися з матеріалами справи, брати участь у дослідженні доказів,