Якщо вчинення суспільно небезпечного діяння особою, щодо якої розглядається справа, не буде доведене, суд своєю ухвалою, а суддя - постановою закриває справу.

4.2. Судове рішення у справах про застосування примусових заходів медичного характеру

Розглянувши в судовому засіданні справу про застосу-вання примусових заходів медичного характеру, суд (суддя) у нарадчій кімнаті може винести ухвалу (постанову):

- про застосування примусових заходів медичного харак-теру;

- про закриття справи;

- про направлення справи для проведення досудового слід-ства.

Суд, визнавши необхідним застосування примусових за-ходів медичного характеру, призначає їх вид у залежності від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпеки психічно хворого для себе або інших осіб.

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусо-вому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним на-глядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання в психіатричному закладі та лікування у примусовому порядку.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим на-глядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, що вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду [22, 508].

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим на-глядом може бути застосована судом до психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суво-рого нагляду (див. ст.94 КК) [24, 167].

В ухвалі (постанові) у справі про застосування примусових заходів медичного характеру крім вирішення питань, передбаче-них ст.420 КПК, повинні бути: формулювання суспільно небез-печного діяння, яке визнане судом установленим, докази, які перевірені судом і покладені в обґрунтування висновків суду, а також мотиви прийнятого рішення по суті.

Застосовуючи до неосудного примусові заходи медичного характеру, суд не вправі вказувати в ухвалі (постанові) назву конкретної психіатричної лікарні, у якій повинне проводитися примусове лікування, і строки лікування (див. пп.8, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по за-стосуванню примусових заходів медичного характеру" від 19 бе-резня 1982 p.) [8].

Призначаючи примусове лікування, суд одночасно повинен прийняти рішення про скасування з часу доставки неосудного в лікувальну установу запобіжного заходу, якщо він був до нього застосований.

Питання про речові докази вирішується відповідно до вимог ст.81 КПК.

Судові витрати і сума для оплати послуг захисника, при-значеного в порядку, передбаченому ст.47 КПК, з неосудного не стягуються, а відносяться на рахунок держави.

Питання про відшкодування збитків, заподіяних неосудним, вирішується в порядку цивільного судочинства, про що повинно бути зазначено в ухвалі (постанові).

Якщо суд не визнає необхідним застосувати до психічно хворого примусові заходи медичного характеру, а також у ви-падку припинення застосування таких заходів, суд може пере-дати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

Справи про діяння неосудних або обмежено осудних осіб закриваються ухвалою суду або постановою судді у випадках, передбачених ч. 1 і 3 ст.421 (якщо суд визнає непотрібним за-стосовувати примусові заходи медичного характеру або якщо вчинення суспільно небезпечного діяння особою, стосовно якої розглядається справа, не буде доведене), а також за наявності обставин, передбачених ст.6 КПК.

Справу, закриту в зв'язку з недоведеністю вчинення су-спільно небезпечного діяння неосудним або обмежено осудним, суд після вступу ухвали (постанови) у законну силу повинен направити прокурору для вжиття заходів по встановленню особи, що вчинила це діяння.

Суд повертає справу для провадження досудового слід-ства, якщо неосудність або обмежена осудність до моменту вчи-нення суспільне небезпечного діяння або на час розгляду справи не встановлена, а також у випадках, передбачених ст.281 КПК (з мотивів неповноти або неправильності досудового слід-ства, коли ця неповнота або неправильність не може бути усу-нута в судовому засіданні).

5. РІШЕННЯ СУДУ ПРО СКАСУВАННЯ АБО ЗМІНУ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Питання скасування або зміни примусових заходів ме-дичного характеру (ст. 422 КПК) вирішуються судом (суддею), що застосував ці заходи, або судом (суддею) за місцем лікування хворого. Справа розглядається з обов'язковою участю прокурора.

Приводом до розгляду справ про скасування чи зміну при-мусових заходів медичного характеру відповідно до ч. 3 ст. 422 КПК є подання головного психіатра органу охорони здоров'я, якому підпорядкований медичний заклад, де тримають дану особу.

У відповідності зі ст.95 КК зміна або припинення застосу-вання примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу.

Таким чином, суд (суддя) вправі розглянути справу про скасування або зміну примусових заходів медичного характеру як за поданням головного психіатра відповідного органу охорони здоров'я, так і за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу.

Особи, до яких судом застосовані примусові заходи ме-дичного характеру, підлягають обов'язковому огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу в шість місяців. Комісія визначає психічний стан і можливість постановки питання про зміну