Постанова судді про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржена в касаційному порядку потерпілим та його представником, а прокурор може внести в такому ж порядку окреме подання (ч. 2 ст. 252, ч. 1 і 2 ст. 354 КПК).

Встановивши, що є законний привід (скарга потерпілого або його законного представника) і достатні дані, які свідчать про вчинення злочину, суддя виносить постанову про порушення кримінальної справи і віддання обвинуваченого до суду (ч. 1 ст. 251 КПК). У даному випадку стадії порушення кримінальної справи і віддання обвинуваченого до суду збігаються. В цій же постанові суддя вирішує і питання про визнання особи потерпілою, а в разі заявлення цивільного позову — і цивільним позивачем, а також усі інші питання, які підлягають вирішенню у зв'язку з підготовкою справи до розгляду в судовому засіданні (ст. 253 КПК).

Підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи повинна бути вручена повістка про виклик його в судове засідання із зазначенням статті кримінального закону, за якою він обвинувачується (ч. 2 ст. 251 КПК). Про час вручення повістки має бути зазначено в протоколі судового засідання.

Оскільки провадження попереднього слідства є обов'язковим в усіх справах про злочини, вчинені неповнолітніми та особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати своє право на захист (ст. 111 КПК), суддя, порушивши кримінальну справу про вчинені такими особами злочини, вказані в ч. 1 ст. 27 КПК, зобов'язаний передати її для провадження попереднього слідства.

Якщо скарга потерпілого про, притягнення особи до кримінальної відповідальності за нанесення легких тілесних ушкоджень, побоїв подана прокурору, міліції чи слідчому і вони надіслали її до суду за належністю (п. 3 ч. 2 ст. 97 КПК), суддя не вправі відмовити в її прийнятті і ви рішенні [16, 1012]. За наявності такої скарги в разі неявки потерпілого суддя повинен викликати його з власної ініціативи і з'ясувати, чи підтримує він своє прохання про притягнення особи до кримінальної відповідальності, а також інші обставини, необхідні для її правильного вирішення.

При надходженні безпосередньо до суду скарги потерпілого, з якої вбачається, що в діях особи, на яку подано скаргу, є ознаки хуліганства, замаху на вбивство чи інших злочинів, розслідування яких є обов'язковим, судця повинен надіслати її до органів слідства чи дізнання для перевірки і вирішення питання про порушення кримінальної справи або за наявності достатніх даних порушити кримінальну справу і направити за підслідністю.

У випадку надходження до суду скарги про зустрічне обвинувачення у вчиненні злочину, вказаного в ч. 1 ст. 27 КПК, суддя виносить постанову про порушення кримінальної справи по зустрічному обвинуваченню і віддання обвинуваченого до суду. Зустрічні обвинувачення можуть бути об'єднані в одну справу (ч. З ст. 251 КПК), що сприяє всебічному, повному й об'єктивному дослідженню її обставин, економії процесуальних засобів, сил і часу суду та учасників судового розгляду.

У виняткових випадках справа про злочини, вказані в ч. 1 ст. 27 КПК, може бути порушена й за відсутності скарги потерпілого. Таке право надано законом тільки прокурору і лише за умови, коли справа мас особливе громадське значення, а також коли потерпілий через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистиш свої законні інтереси. Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи попереднього слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом у загальному порядку як справа публічного обвинувачення. Вона не підлягає закриттю в разі примирення потерпілого з обвинуваченим (ч. 3 ст. 27 КПК). У судовому розгляді такої справи потерпілий не є приватним обвинувачем і виступає в судових дебатах лише тоді, коли у справі не бере участі прокурор або громадський обвинувач (ч. 2 ст. 318 КПК).

Закон передбачає, що справи про зґвалтування без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 117 КК) порушуються прокурором, слідчим, органом дізнання, судом не інакше як за скаргою потерпілої, але закривати їх за примиренням потерпілої з обвинуваченим не можна (ч. 2 ст. 27 КПК). Вони розслідуються і розглядаються в суді в загальному порядку. Це так звані справи приватно-публічного обвинувачення [9, 28]. Законодавець при цьому виходив з того, що необхідно враховувати волевиявлення потерпілої, для якої, можливо, є небажаним розголошення обставин і самого факту вчинення зґвалтування. Як виняток, за відсутності скарги потерпілої справу про такий злочин вправі порушити тільки прокурор, якщо потерпіла через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої законні інтереси (ч. 3 ст. 27 КПК).

2. ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ

2.1. Судове слідство у справах приватного обвинувачення

У разі неявки без поважних причин потерпілого або його представника справа підлягає закриттю, однак за клопотанням підсудного вона в цих випадках може бути розглянута по сугі за відсутності потерпілого (ст. 290 КПК).

Потерпілий у стадії судового розгляду є приватним обвинувачем і вправі особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення (ч. 4 ст. 49 КПК), брати участь у судових дебатах (ч. 2 ст. 318 КПК). Вступ прокурора у