Доплатити 400 грн.

ПЛАН

ВСТУП.................................................................................................................с. 3

РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНЕ ВИЗНАННЯ УКРАЇНИ..................................с. 7

1.1. Формування Укpaїни як суб’єкта міжнародного права.....................с. 7

1.2. Процес міжнародного визнання України............................................с. 30

РОЗДІЛ 2. ПРАВОНАСТУПНИЦТВО УКРАЇНИ....................................с. 38

2.1. Правонаступництво України щодо міжнародних договорів колишнього СРСР...........................................................................................с. 38

2.2. Правонаступництво України стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів колишнього СРСР......................с. 48

3. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС УКРАЇНИ.............................с. 54

3.1. Позаблоковий статус України................................................................с. 54

3.2. Безядерний статус України.....................................................................с. 62

ВИСНОВОК......................................................................................................с. 70

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................с. 77

ВСТУП

Державі належить вирішальна роль у регулюванні суспільних відносин – внутрідержавних та міждержавних. В той же час держава виступає суб’єктом як міжнародних, так івнутрідержавних правовідносин.

Держави є основними суб’єктами міжнародного права, у минулому його єдиними субєктами. В якості останніх вони виступають всилу своєї самобутності, притаманних будь-якій державі особливих властивостей. Всі інші суб’єкти сучасного міжнародного права, за єдиним винятком – народи, - є похідними суб’єктами міжнародного права, оскільки створюються за волею держави.

Україна стала повноправним членом міжнародного співтовариства і володіє в повному обсязі міжнародною правосуб'єктністю. Володіння повною міжнародною правосуб'єктністю розкриває перед Україною широкі можливості для активної участі у всіх сферах міжнародного життя. І Україна дуже широко використовує ці можливості. Для під-твердження цього достатньо сказати, що на сьогоднішній день Україна є членом близько 30 міжнародних організацій, .бере участь у близько 250 міжнародних договорах, має дипломатичні відносини більш ніж із 150 державами і бере активну участь у роботі ООН та її робочих органів.

Найважливіші напрямки і завдання міжнародної діяльності України, і тим самим - реалізація її міжнародної правосуб'єктності, були сформульовані в Постанові Верховної Ради України "Про основні напрямки зовнішньої політики України" від 1993 року. Згідно з цією Постановою, завданнями зовнішньої діяльності України є: утвердження і розвиток України як незалежної і демократичної держави; збереження територіальної цілісності; прояв значимості національного господарства України у світовій економічній системі; захист прав та інтересів громадян України та її юридичних осіб за кордоном; створення умов для підтримки контактів з українцями, що мешкають за межами України.

Актуальність теми дослідження обумовлюється тим, що сьогодні Україна, як і будь яка інша правова держава, яка прагне до інтеграції у світове товариство. Однак, на цьому шляху є ряд проблемних обставин, які вимагають вирішеня. Щодо України, то однією з основних проблем, які підлягають вирішенню, є проблема її орієнтації на розширення та поглиблення відносин з Росією або країнами Західної Європи.

Однак, це далеко не єдине питання, на яке необхідно дати відповідь у найближчому майбутньому. На порядку денному стоїть завдання євроатлантичної інтеграції нашої держави, або ж відмова від неї. Водночас, приймаючи відповідне рішення, компетентні державні органи повинні враховувати не тільки сучасні тенденцї та настрої інших держав, а й позицію народу України щодо найважливіших питань міжнародногохарактеру.

На нашу думку, для однозначного дослідження вказаних аспектів міжнародних відносн України, необхідно на науковому рівні з’ясувати поняття основних інститутів міжнародного права. До основних з них відносять правосуб’єктність держави як суб’єкта міжнародних відносин, визнання її на міжнародному рівні, блоковий (позаблоковий) статус та ін.

Проблемам формування України як суб’єкта мінародних відносин присвятили свої наукові праці такі вчені, як Захарова Н. В., Броунли Я., Черниченко С. В., Денисов В. М., Галущенко Г. В., Лукашук І. І., Колосов Ю. М., Ігнатенко Г. В., Блатова Н. Т., Буроменський М. В., Мельник А. Я., Дмитрієв А. І., Анцелович Г. О., Покрещук О. О. та ін.

Враховуючи актуальність теми дослідження, метою даної роботи є з’ясування поняття, сутності та особливостей правового статусу України як суб’єкта міжнародних відносин.

Актуальність та мета дослідження зумовили наступні завдання наукового пошуку:

дослідити особливості формування Укрїни як суб’єкта міжнародного права з точки зору її історичного розвитку;

розглянути поняття та специфіку процесу визнання України як самостійного суб’єкта міжнародних відносин;

охарактеризувати правове регулювання правонаступництва України щодо міжнародних договорів колишнього СРСР та його державної власності, державних архівів, боргів;

проаналізувати відношення України до міжнародних військових організацій та альянсів;

висвітлити пріоритети нашої держави у галузі ядерних та інших видів озброєнь.

Об’єктом даного дослідження є сучасний міжнародно-правовий статус України, що складається з її правосуб’єктності, форми її участі у міжнародних організаціях та основних напрямків її зовнішньої політики.

Предметом дослідження є міжнародно-правове регулювання статусу держави (в тому числі України) як суб’єкта міжнародних відносин, інститут визнання та правонаступництва держав, міжнародні документи, що їх регулюють (багатосторонні та двосторонні договор, конвенції, декларації).

Методологічна основа роботи ґрунтується на використанні таких методів, як діалектичний метод пізнання соціально-правових явищ. Із спеціальних методів дослідження в роботі застосовано логіко-семантичний метод (для визначення та поглиблення понятійного апарату “визнання урядів”, “правонаступництво держав”, “суб’єкт міжнародних відносин”); метод порівняння (використовувався для зіставлення поняття “визнання „де-факто” та “визнання „де-юре”). Завдяки порівняльно-правовому методу визначено рівень врегульованості у міжнародному праві відносин щодо правонаступництва дежави стосовно державної власності, державних архівів, державних боргів. Метод моделювання та прогнозування (застосовувався для формулювання конкретних пропозицій щодо усунення протиріч в окремих міжнародно-правових документах з приводу фінансового та іншого забезпеченн безпеки держав, які заявили про складання ядерної зброї) та інші.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, сформульовані в роботі, можуть бути використані:

а) у нормотворчій діяльності – при вдосконаленні чинного законодавства України, яке регулює відносини, пов’язані з участю нашої держави у міжнародних організаціях, збройних конфліктах та військових діях;

б) у правозастосовній діяльності – для забезпечення єдності в застосуванні норм міжнародного права, що регулює правонаступництво України;

в) у навчальному процесі