1992; В'єтнам 27 грудня 1991 23 січня 1992; Індія 26 грудня 1991 17 січня 1992; Індонезія 28 грудня 1991 11 червня 1992; Камбоджа 27 грудня 1991 23 квітня 1992; Китайська Народна Республіка 27 грудня 1991 4 січня 1992; Корейська Народно-демократична Республіка 26 грудня 1991 9 січня 1992; Корейська Республіка 30 грудня 1991 10 лютого 1992; Лаос 2 січня 1992 17 вересня 1992; Малайзія 3 січня 1992 3 березня 1992; Монголія 24 грудня 1991 21 січня 1992; Мальдівські острови 24 травня 1993 17 серпня 1993; Маршалові острови 22 грудня 1995 22 грудня 1995; Непал 3 січня 1992; Пакистан 31 грудня 1991 16 березня 1992; Сінгапур 3 січня 1992 31 березня 1992; Сейшельські острови 30 вересня 1994 30 вересня 1994; Таїланд 26 грудня 1991 6 травня 1992; Філіппіни 22 січня 1992 12 березня 1992; Шрі-Ланка 12 лютого 1992 ; Японія 28 грудня 1991 26 січня 1992; ; Австралія 26 грудня 1991 26 грудня 1991; Нова Зеландія 27 лютого 1992 3 березня 1992; Кабо-Верде 24 січня 1992 25 березня 1992; Африка Алжир 27 грудня 1991 20 серпня 1992; Ангола 30 вересня 1994 30 вересня 1994; Бенін 9 січня 1992 10 квітня 1992; Ботсвана 11 лютого 1992 ; Буркіна-Фасо 16 січня 1992 6 лютого 1992; Бурунді 6 січня 1992 22 лютого 1993; Гана 22 квітня 1992 17 червня 1992; Гвінейська Республіка 9 січня 1992 4 квітня 1992; Габон 1 вересня 1993; Джібуті 6 січня 1992; Ефіопія 2 січня 1992 1 квітня 1993; Екваторіальна Гвінея 17 січня 1992 18 травня 1992; Еритрея 20 грудня 1993; Єгипет 3 січня 1992 25 січня 1992; Замбія 30 грудня 1991 22 квітня 1993; Зімбабве 27 січня 1992 25 січня 1992; Камерун 21 листопада 1993 21 листопада 1993; Коморські острови 7 червня 1993 23 липня 1993; Кенія 6 травня 1993 6 травня 1993; Народна Республіка; Конго 25 березня 1992; Лесото 24 січня 1992; Лівійська Арабська Джамахерія 3 січня 1992 17 березня 1992; Мавританія 30 вересня 1992 30 вересня 1992; Мадагаскар 4 березня 1992 10 червня 1993; Малі 24 січня 1992 5 листопада 1992; Марокко 30 грудня 1991 23 червня 1992; Мозамбік 17 березня 1992 19 серпня 1993; Намібія 30 грудня 1992 5 лютого 1992; Нігерія 11 березня 1992 10 грудня 1992; Південно-Африканська Республіка (ПАР) 14 лютого 1992 16 березня 1992; Руанда 7 травня 1992 8 вересня 1992; Сенегал 2 червня 1992 25 листопада 1992; Судан 25 квітня 1992 4 червня 1992; Сьєрра-Леоне 16 березня 1992; Танзанія 8 червня 1992 8 липня 1992; Туніс 26 грудня 1991 24 червня 1992; Того 10 листопада 1993; Уганда 13 лютого 1992 18 лютого 1993; Чад 20 лютого 1992 27 липня 1993; Центрально-Африканська республіка 14 червня 1995 14 червня 1995 [7, c. 294].
Важливе значення в процесі міжнародного визнання України мало встановлення контактів та вступ до найважливіших універсальних міжнародних організацій. Наприклад, Україна є однією з держав, які в 1945 р. заснували Організацію Об'єднаних Націй, членом регіональних організацій та різноманітних міждержавних структур. Україна є членом наступних міжнародних міжурядових організацій.
РОЗДІЛ 2.
ПРАВОНАСТУПНИЦТВО УКРАЇНИ
2.1. Правонаступництво України щодо міжнародних договорів колишнього СРСР
У теорії міжнародного права вважається широко визнаним принцип, згідно з яким новоутворена держава, як правило, автоматично перебирає на себе весь комплекс прав і зобов'язань, які випливають із діючих на момент її виникнення загальноприйнятих звичаєвих норм. Саме цей підхід пропонувався професором О. Н. Денисовим для його включення до тексту нової Конституції України 1996 р. На його думку, в Основному Законі держави слід було б передбачити, що «загальні норми міжнародного права, які визнані міжнародним співтовариством, є частиною права України»". На жаль, під час так званої конституційної ночі, коли ухвалювався цей документ, з проекту були вилучені положення щодо цього. Таким чином, доводиться констатувати, що чинна Конституція залишає відкритим питання щодо обов'язковості для України загальновизнаних принципів та норм міжнародного права [31, c. 266].
Та незважаючи на вищезгадану обставину, цілком правомірно припустити, що зі вступом до світового співтовариства у якості повноправного суб'єкта міжнародного права Україна як одна з держав-наступниць СРСР ipso facto взяла на себе обов'язок сумлінно дотримуватися усіх діючих приписів звичаєвого права, у тому числі тих, що сформувалися у сфері правонаступництва держав.
Як констатувалося в попередньому розділі, фактично єдиною безспірною нормою, що набула статусу міжнародного звичаю, слід вважати правило автоматичного континуїтету щодо договорів територіального характеру. Іншими словами, на Україну лягло зобов'язання визнати існуючі на момент її правонаступництва державні кордони, а також інші територіальні режими. Що стосується решти категорій договорів, то, як зазначалося, сучасне міжнародне право встановлює презумпцію континуїтету, тобто лише припускає факт збереження юридичної сили договорів до моменту досягнення державою-наступницею з державою-контрагентом іншого рішення [45, c. 89]. Окрім того, можна також стверджувати, що саме в силу міжнародного звичаєвого права Україна взяла на себе зобов'язання вступити в добросовісні (сумлінні) переговори з усіма зацікавленими сторонами для з'ясування долі договірних прав і обов'язків СРСР.
Водночас потрібно наголосити, що, на думку багатьох дос;-ників, більшість загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, сформованих у сфері правонаступництва держав, мають характер так званого диспозитивного права (jus dispositivum). Під диспозитивними розуміють такі міжнародно-правові приписи, які допускають відхилення від них у разі досягнення суб'єктами міжнародного права