ВИСНОВОК

Найголовніше досягнення України за роки незалежності на світовій арені - ствердження її міжнародного авторитету. Яскравим свідченням цього є беззаперечна підтримка світовим співтовариством незалежності та територіальної цілісності України, розгляд нашої держави у якості ключового фактора забезпечення стабільності й безпеки не лише у центральноєвропейському регіоні, а й у Європі в цілому.

Значною мірою це було досягнуто виваженою і збалансованою політикою України у галузі європейської безпеки, дотриманням нею загальновизнаних норм міжнародного права у розбудові зовнішніх стосунків, послідовним дотриманням взятих на себе зобов'язань щодо ядерного роззброєння та скорочення звичайних озброєнь у Європі, активною участю у європейському регіональному співробітництві.

Протягом перших років після проголошення незалежності пріоритетними завданнями у зовнішньополітичній діяльності були забезпечення міжнародного визнання України як суверенної і незалежної держави, утвердження її міжнародної правосуб'єктності, встановлення рівноправних відносин з іншими державами світу, створення зовнішніх умов безпеки держави, забезпечення присутності на світовій арені шляхом розгортання мережі дипломатичних представництв.

Перші кроки на шляху державності України - кінець 1991 року та 1992 рік - характеризуються визнанням її незалежної з боку світового співтовариства та встановленням дипломатичних відносин з країнами світу.

Основна увага у цей період приділялася стосункам з країнами пострадянського простору - як на двосторонній основі, так і в рамках новоутвореної Співдружності Незалежних Держав (СНД), країнами-сусідами та найбільш впливовими державами світу.

Основи політики України щодо розвитку відносин у рамках СНД, яка в подальшому послідовно проводилася нашою державою фактично протягом усіх років, були закладені одразу ж після утворення цього об'єднання.

З підписанням Угоди про виконання Договору про звичайні збройні сили в Європі Україна зробила крок до зміцнення статусу миролюбної країни.

Приєднання до договорів щодо статусу ядерної зброї у 1992 році стало впливовим чинником зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї, етапною подією на шляху до повної "денуклеаризації" України у червні 1996 року. Цими винятково важливими рішеннями Україна зробила безпрецедентний внесок у зміцнення загальної міжнародної безпеки, який був високо оцінений світовою спільнотою.

У цей період можна відзначити активну роботу нашої держави щодо входження до міжнародних організацій та фінансових інституцій - Світового банку, МВФ, ЄБРР, НБСЄ. Ставши членом НБСЄ (пізніше - ОБСЄ)

Період 1992-1993 років по праву можна вважати періодом активного формування іміджу України як сильного регіонального лідера. У цей час з ініціативи нашої держави було підписано Декларацію про створення Парламентської асамблеї Чорноморського економічного співробітництва, за участю України прийнято рішення про створення Координаційно-консультативного комітету СНД.

Стабільність і незмінність зовнішньополітичного курсу України у цей період засвідчили про його послідовність та прогнозованість, охарактеризували нашу державу як надійного і стабільного партнера на світовій арені.

Чітка визначеність та послідовність позиції України у підходах до кризових і конфліктних ситуацій, які мали місце в перші роки її незалежного існування (зокрема, конфлікт у Придністров'ї, ситуація навколо Криму і Севастополя, а також Чорноморського флоту) сприяли зміцненню її міжнародного авторитету та престижу як держави, що чітко дотримується своїх міжнародних зобов'язань, віддана принципу врегулювання конфліктів виключно мирним політичним шляхом. Участь у врегулюванні кризових ситуацій сприяла набуттю досвіду "кризової дипломатії", який був важливим для становлення України як вагомої держави — контрибутора безпеки на світовому, європейському та регіональному рівнях.

Період 1993-1994 років є також важливим у контексті реалізації без'ядерного статусу України. США та Росія погодилися надати Україні гарантії безпеки і допомогу в ліквідації ядерної зброї, що ознаменувало собою справжній прорив у непростих відносинах в трикутнику Україна - США - Росія.

Протягом 1994-1995 років у зовнішньополітичній діяльності України відбулася певна еволюція акцентів: економічний аспект зовнішніх зносин було поставлено в один ряд з такими напрямами, як відстоювання політичних інтересів та інтересів національної безпеки.

У цей час відбувається перехід зовнішньої політики від встановлення і підтримання зовнішньополітичних зв'язків до системного планового відстоювання й просування власних національних інтересів, зміцнення впливовості країни на міжнародній арені, у т.ч. на регіональному і глобальному рівнях. Прагматизм, економічна і політична доцільність були проголошені основою зовнішньополітичного курсу держави.

Починаючи з 1994 року, через механізм "Трійки" ЄС встановлюється регулярний політичний діалог між Україною та Європейським Союзом.

Спільна заява Україна-НАТО, яка засвідчила, що відносини сторін вийшли на рівень "розширеного і поглибленого партнерства", стала визначним досягненням у розвитку відносин з НАТО. Слід відзначити, що становлення взаємовідносин з НАТО відбувалося в умовах неоднозначної реакції на зближення з Альянсом всередині України.

Завдяки виваженій і послідовній українській зовнішній політиці з 1995 року почали простежуватися помітні позитивні зміни у ставленні до України на міжнародній арені. Нашу країну все більше почали розглядати як важливу регіональну державу, один з вагомих факторів забезпечення безпеки і стабільності в регіоні та Європі в цілому. Цьому значною мірою сприяла послідовна політика України у сфері ядерного роззброєння, чітке дотримання своїх міжнародно-правових зобов'язань в інших сферах, норм міжнародного права та демократичних цінностей.

1996 рік ознаменувався залученням України до міжнародних механізмів у галузі нерозповсіодження зброї масового знищення та експортного контролю. У квітні цього ж року Україна стала повноправним учасником Групи Ядерних Постачальників - міжнародного режиму контролю за експортом ядерних матеріалів, обладнання та технологій.

Завдяки дипломатичним зусиллям попередніх років, у 1995 році Україна стала повноправним членом Ради Європи. Вступ до цієї авторитетної і впливової європейської