Всі розглянуті вище документи свідчать про прагнення України одержати міжнародне визнання і стати повноправним учасником міжнародних правових відносин. Одним із факторів міжнародного визнання України стало підтвердження з її боку відданості принципам міжнародного права.

Основні аспекти міжнародної правосуб'єктності України. Масштаб і характер діяльності України в міжнародних організаціях певною мірою залежать від їхньої різноманітності й особливостей, але визначальним є статус України у певній організації. Для розгляду цього питання видається доцільною така класифікація міжнародних організацій:

- міжнародні організації, в яких Україна виступає як повноправний член;

- міжнародні організації, в яких Україна є спостерігачем або асоційованим членом;

- міжнародні організації, до членства в яких прагне Україна або з якими співробітничає не на основі членства.

Україна в ООН. Серед міжнародних організацій, в яких Україна є повноправним членом, у першу чергу необхідно виділити ООН та організації системи ООН. Зокрема це - Економічна і Соціальна Рада ООН, Організація ООН із питань промислового розвитку, Міжнародна організація праці, Міжнародне агентство з питань атомної енергетики, Міжнародний ва-лютний фонд та ін.

Українська РСР була одним із перших членів ООН, і українська делегація брала участь в Установчій конференції ООН у Сан-Франциско в 1945 році. Україна, будучи правонаступницею УРСР, послідовно розвиває, свою діяльність в ООН та утверджується у світовому співтова-ристві як миролюбна держава, що прагне до політичного вирішення будь-яких конфліктів. Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН, у тому числі й в операціях ООН для підтримки миру. Це пояснює ініціативу з боку України при підготовці Міжнародної конвенції з захисту миротворчого персоналу.

Україна в Раді Європи. Рада Європи була створена з метою захисту прав людини і зміцнення демократичних інститутів, розробки заходів для вирішення загальних проблем громадського життя, сприяння формуванню загапьноєвропейського культурного співтовариства з урахуванням особливостей кожної з національних культур [49, c. 125].

Одним з перших і важливих кроків на шляху розвитку міжнародного співробітництва нашої держави було здійснення заходів для її вступу до Ради Європи. Цей процес був початий 14 липня 1992 року, коли Україна подала офіційну заявку на вступ до Ради Європи. Після прого-лошення наміру України набути членство в Раді Європи її співробітниц-тво з цією міжнародною організацією значно активізувалося на урядовому, і парламентському рівнях. Рішення про запрошення України до Ради Європи було прийняте 19 жовтня 1995 року одноголосно схваленою резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи.

Згідно зі Статутом Ради Європи, основними умовами для вступу країн у Раду Європи є визнання державою-кандидатом принципів верховенства права, плюралістичної демократії, її зобов'язання забезпечити права й основні свободи людини всім особам, які перебувають під її юрисдикцією, і ефективно співробітничати з іншими державами для досягнення цілей Ради Європи. Під час вступу в Раду Європи Україна взяла на себе, як і всі держави - нові члени Ради Європи, поряд із передбаченими положеннями Статуту, ряд особливих зобов'язань, наведених у висновках Парламентської Асамблеї Ради Єв-ропи відносно заявки України на вступ у Раду Європи. Серед цих зобов'язань - підписання і ратифікація міжнародно-правових багатосто-ронніх договорів Ради Європи, здійснення адміністративної і правової реформ. Скасування смертної кари є одним із зобов'язань України і відсутність позитивного вирішення цього питання ставить під загрозу повноправне членство України в Раді Європи.

Україна й ОБСЄ. Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року дав старт створенню загальноєвропейської системи безпеки і співробітництва і став довгостроковою програмою дій у будівництві єдиної, мирної, демократичної Європи.

Процес багатостороннього загальноєвропейського співробітництва, початок якому було покладено в Гельсінкі, продовжується і сьогодні. Найбільший внесок у формування нових структур європейської безпеки внесла Паризька зустріч у верхах 34 держав, що відбулася 19-21 листопа-да 1990 p., результатом якої було прийняття Хартії для нової Європи. Завдяки прийняттю Хартії, НБСЄ починає набувати рис міжнародної регіо-нальної організації. На початку 1995 року НБСЄ змінила свою назву на Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Інститутами ОБСЄ є: Рада міністрів, Старша рада ОБСЄ, Постійна рада, Парламент-ська асамблея, Секретаріат ОБСЄ та ін. Місії ОБСЄ працюють у Грузії, Латвії, Естонії, Молдавії, Таджикистані, Україні, Македонії, Республіці Боснії і Герцеговині.

Україна стала учасником ОБСЄ ЗО січня 1992 року, коли Заключний акт НБСЄ був підписаний Президентом України Л. Кравчуком. Україна бере активну участь в обговоренні актуальних проблем архітектури загальноєвропейської безпеки, виступає за вдосконалення інститутів і механізмів ОБСЄ, підтримує пропозиції учасників ОБСЄ про розширення партнерського співробітництва ОБСЄ з іншими структура-ми з безпеки - ООН, НАТО та ін.

Україна і Міжнародний валютний фонд. Міжнародний валютний фонд - міжнародна міжурядова організація, наділена статусом спеціалізованої установи ООН. Був створений у 1944 р. Членами фонду є більше ніж 180 держав. Мета Фонду - сприяння розвитку міжнародного співробітництва шляхом установлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їхнім дотриманням. Капітал МВФ формується із внесків держав-членів відповідно до встановленої квоти. Керівними органами МВФ є Рада керуючих і Директорат [85, c. 276].

Україна є членом МВФ з 1993 року. В Україні діє Міжнародний банк реконструкції і розвитку, що фінансує ряд програм. Це - кредити на розвиток інститутів державного управління, фінансування критичного імпорту, реабілітацію гідроелектростанцій, систем зв'язку, розвиток фінансових установ, екологічних проектів та ін.

Україна і Чорноморське економічне співробітництво 25 червня 1992 р. Азербайджан, Албанія, Вірменія, Болгарія, Греція, Грузія, Молдова, Російська Федерація, Румунія, Туреччина й Україна підписали Стамбульську Декларацію про Чорноморське