- керівників, заступників керівників структурних підрозділів апарату відповідних державних адміністрацій.

Після проходження всіх обов'язкових процедур та призначення державного службовця на відповідну посаду розпочинається процес так званої організаційної соціалізації, або, іншими словами, введення на посаду держслужбовця. Це дуже відповідальний момент як для нового державного
службовця, так і для організації. Про його важливість говорить той факт, що від правильно організованої процедури названого етапу у значній мірі залежить уся подальша службова кар'єра держслужбовця. Завданням керівництва структурного підрозділу на цьому етапі є передача новому службовцю
специфічного досвіду, пов'язаного з посадою (інформування про фахові особливості).

Наступний етап інтеграції відбувається безпосередньо на робочому місці і називається інструктажем. Таким чином, процес соціалізації складається з ознайомлення нового працівника з: місією та цінностями організації; напрямами діяльності; нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність організації; інструкціями, якими повинен керуватись у своїй роботі працівник; етичними нормами, прийнятими в організації; соціальними благами, доступними в організації; можливостями просування по службі
[56,с.42].

Отже, введення на посаду нових співробітників відіграє велику роль у процесі проходження державної служби. Від розуміння важливості процесу введення на посаду, орієнтації та соціалізації залежить збереження, мотивація та розвиток персоналу будь-якої організації, а ефективне виконання цих функцій сприяє зміцненню організаційного клімату, підвищенню продуктивності праці в державному органі.

У деяких установах і організаціях службовці повинні пройти випробувальний термін, перш ніж стати штатними працівниками. В Україні стаття 18 Закону України «Про державну службу» передбачає, що при прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців.

Згідно зі статтею 19 Закону з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.12.94 р. № 804 затверджено Положення про порядок стажування у державних органах. Воно проводиться у відповідному державному органі терміном до двох місяців і запроваджується як до осіб, що вперше претендують на посаду державного службовця, так і до тих державних службовців, які бажають зайняти
більш високі посади.

Законодавством України передбачене тільки індивідуальне стажування для осіб, які вперше претендують на посаду державного службовця та для державних службовців, які бажають зайняти більш високу посаду (кадровий резерв). Крім того, сьогодні стажування стало невід'ємною умовою підвищення кваліфікації всіх без винятку держслужбовців, органічною частиною проходження державної служби. Адже світовий досвід свідчить, що знань, отриманих під час базової освіти, вистачає на 3-5 років. Тому під час тривалої роботи на одній посаді держслужбовця необхідно через кожні
4-5 років проходити відповідне стажування. Без цього важко ефективно виконувати функції, покладені на державного службовця в сучасних умовах науково-технічного розвитку суспільства.

Отже, можна виокремити такі види стажування:

- під час зарахування до кадрового резерву на вищу від займаної посаду;

- під час зайняття посади вперше;

- після тривалої роботи на посаді (один раз на 4 роки) [57,72].

Метою кожного з цих видів стажування є формування й
закріплення на практиці професійних знань, умінь та навичок, отриманих державними службовцями в результаті теоретичної підготовки.

Кандидат на стажування відбирається з ініціативи органу, де має відбуватися стажування. При цьому необхідна письмова заява самого стажиста та згода відповідних керівників за місцями його стажування та основної роботи. Зарахування на стажування, терміни, порядок його проходження оформляються наказом керівника державного органу, де проводиться стажування. Під час проходження стажування працівник дотримується внутрішнього трудового розпорядку державного органу.

Кожне стажування закінчується підбиттям підсумків і оцінкою рівня отриманих знань, умінь, навичок незалежно від того, чи є вони складовою частиною програми професійного навчання, самостійним видом додаткової професійної освіти або проходженням іспиту на конкретній посаді на державній службі.

Особа ( не державний службовець), яка після успішного стажування виявила бажання працювати у даному державному органі, проходить конкурс для прийняття на роботу. При цьому їй надається перевага над особами, які беруть участь у конкурсі, але не проходили стажування.

Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки» [6,17]. Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці. Як зазначає І. Дробот: «Запровадження інституту присяги в державній службі України має за мету сприяти найкращій реалізації державного службовця в загальному механізмі державного управління. Вона має виконувати функцію морального чинника, який стимулював би службовця
до прагнення функціонувати хоча б у межах її текстового змісту» [38, 24].

Тривалість робочого часу державних службовців визначається відповідно до законодавства про працю України. Втім, особливість праці цієї категорії робітників у ряді випадків потребує, щоб вони працювали у вихідні, святкові та неробочі дні. Для виконання невідкладної або неперадбаченої роботи державні
службовці за розпорядженням керівника органу мають з'явитися на службу. Робота у такі дні компенсується відповідно до чинного трудового законодавства. За рішенням керівника відповідного органу державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної