Важливе місце при проходженні державної служби має службова кар'єра. Державна служба, як правовий інститут, представляє собою сукупність правових норм, які регулюють відносини, що складаються в процесі організації державної служби та виконання державними службовцями покладених на них завдань. Громадські відносини, які виникають у процесі здійснення державної служби, різнопланові й великі за своїм обсягом. Одні з них складаються у процесі організації державної служби, інші при її практичному здійсненні.

Процес організації державної служби пов'язаний з встановленням правового статусу конкретної посади, способів заміщення посад на державній службі та умов вступу на неї, а також підготовкою, добором і розстановкою кадрів державних службовців, зарахуванням їх на посади.

При практичному здійсненні державної служби відповідні відносини складаються як у процесі діяльності державного службовця у межах державного органу чи його апарату, де він займає посаду, так і за їх межами.

Вирішення питання про зарахування на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці пов'язане з відношеннями як першої, так і другої групи. З цією метою законодавець встановлює як порядок прийняття та проходження державної служби, так і етику поведінки службовця, вводить категорії посад службовців і ранги, які їм присвоюються.

Посади державних службовців класифікуються з урахуванням організаційно-правового рівня органу, обсягу і характеру компетенції на конкретній посаді, ролі та місця посади в структурі державного органу. Законом про державну службу встановлено сім категорій посад державних службовців, яким відповідають 15 рангів. При прийнятті на державну службу працівникові присвоюється ранг у межах конкретної категорії посад відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець має успішно відпрацювати на ній два роки. Черговий ранг у межах категорії посад може бути присвоєний достроково за виконання особливо відповідальних завдань. За сумлінну працю державному службовцю може бути присвоєно ранг за межами відповідної категорії посад. Позбавлення рангу допускається лише за вироком суду.

Правила поведінки державних службовців:

практичні питання

Вперше у законодавстві України про державну службу закріплено етику поведінки державного службовця, відповідно до якої державний службовець мусить сумлінно виконувати свої службові обов’язки, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. Це має велике як теоретичне, так і практичне значення. Під етикою на державній службі в юридичній науці розуміють систему принципів і норм службової поведінки і діяльності державного службовця. В основу етики покладено уявлення про чесність і непідкупність державних службовців, їхню вірність народу, державі та закону. Вступ на державну службу передбачає гідну поведінку, чесність, почуття честі та обов’язку. Дотримання державним службовцем етичних вимог покликане сприяти зміцненню авторитету державної влади, сприяти зростанню довіри громадян до державних інститутів, забезпечувати єдину морально-правову засаду для погоджених і ефективних дій усіх державних структур, протидіяти занепаду етичної культури у суспільстві.

Серед великої різноманітності „неписаних” вимог і заборон державної служби можна виділити три види етичних норм:

а) розпорядчі ( як слід з точки зору професійної моралі державного службоця діяти в конкретній ситуації);

б) заборонні ( що конкретно не дозволяється в рамках службової поведінки);

в) рекомендуючі (як необхідно себе вести в тій чи іншій ситуації) [40,27].

Відповідно до Указу Президента України „Про заходи щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2000-2001 роки” від 26 липня 2000 року № 925/2000 розроблені і прийняті Загальні правила поведінки державного службовця. Ці правила мають відомчий характер, є підзаконним нормативним актом, затвердженим наказом Головного управління державної служби України від 23 жовтня 2000 р. № 58, і поширюють дію тільки на працівників органів державної влади.

У п. 2 даних Правил передбачено, що для деяких інших категорій державних службовців (наприклад, які працюють в органах прокуратури, судів) можуть затверджуватися відповідними органами правила з урахуванням особливостей роботи в них. У ч. 4 ст. 6 Закону України «Про державну службу» наголошується, що питання функціонування державної служби в інших державних органах, правове становище яких регулюється спеціальними законами України, вирішуються останніми.

На мою думку, в Україні повинен діяти єдиний законодавчий акт, що регулював би поведінку всіх категорій зазначених службовців. Ним міг би стати Кодекс загальних правил поведінки державних службовців.

Згідно з теорією права поняття «норма» і «правило» вживаються як рівнозначні, взаємозамінні. Разом з тим при уважнішому аналізі з'ясовується, що термін «правило» вужчий за змістом ніж «норма». Отже, вони не завжди і не повністю збігаються. Зокрема, правові норми складні за своєю конструкцією, де правило заміщене лише в їх диспозиціях, не охоплюючи гіпотезу і санкцію .

Державні службовці є особливими суб'єктами права, їх діяльність регулюється поряд із загальним і спеціальним законодавством. До останніх пред'являються підвищені правові вимоги в зв'язку з їх професійною діяльністю, а також поширюються обмеження, пов'язані з прийняттям на службу та її проходженням.

Заняття такою діяльністю передбачає додержання державними службовцями встановлених в законі заборон та їх готовність нести загальну і спеціальну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання посадових обов'язків.

Законодавець до названих службовців пред'являє й етичні вимоги, засновані на загальновизнаних етичних стандартах і принципах, які повинні бути зрозуміло і точно сформульовані.

Надання етичним нормам правового статусу обумовлене подальшим прискоренням реформування системи державної служби.

Проблеми моральності такої служби актуалізуються у зв'язку