Досить важливим є питання видів державної служби. Всіх державних
службовців можна класифікувати на декілька видів в залежності від:

- розподілу державної влади - державних службовців органів законодавчої, виконавчої та судової влади;

- характеру державної служби - цивільні (службовці місцевих державних адміністрацій) та спеціалізовані державні службовці (військово-службовці, службовці ОВС, службовці СБУ, митних органів, тощо);

- обсягу посадових обов'язків - посадові особи і особи, що не є посадовими.

У залежності від характеру повноважень, що визначають роль і ступінь участі державних службовців у здійсненні державно-владних функцій, вони поділяються на керівників, спеціалістів і технічних виконавців. При цьому слід зазначити, що єдиної думки з приводу даної класифікації в юридичній науці немає. Деякі вчені, зокрема Ю. М. Старілов, вважають її принципово невірною і пропонують свою: а) публічні державні службовці; б) службовці і представники технічного персоналу, які перебувають на державній службі [40,20].

Вивчаючи окремі види державних службовців випливає, що керівник — це державний службовець, який займає державну посаду, пов'язану з безпосереднім здійсненням завдань і функцій державних органів. До цієї категорії державних службовців можна віднести: керівників державних органів та їхніх заступників; керівників структурних підрозділів державних органів та їхніх заступників; осіб, які наділені повноваженнями приймати рішення і давати вказівки підлеглим їм службовцям.

Важливо знати, що кожний керівник несе персональну відповідальність за:

- виконання завдань і функцій державного органу, підрозділу і організацію діяльності підлеглих державних службовців;

- дотримання державної та службової дисципліни;

- дотримання, захист прав і свобод людини та громадянина у сфері діяльності державного органу;

- якість і ефективність державної діяльності у дорученій сфері.

Хто в кожному конкретному випадку є керівником, можна визначити тільки згідно зі структурою державного органу.

Спеціаліст - це державний службовець, який має необхідну професійну освіту і сприяє виконанню завдань і функцій державного органу в межах займаної державної посади. До цієї категорії відносяться державні службовці, наділені повноваженнями здійснювати державні владні функції, але які не мають права здійснювати службові юридично-владні дії як засоби управління людьми. Їх повноваження пов'зані з підготовкою проектів рішень, юридичних актів, опрацюванням питань, які вимагають спеціальних знань. Спеціалісти, крім знань теорії державного управління, володіють знаннями у сферах певної
професійної діяльності: економіки, фінансів, медицини, торгівлі, екології тощо.

Технічний виконавець - це службовець, службова діяльність якого не пов'язана з діями, що спричиняють юридичні наслідки або впливають на зміст рішень державного органу. Його правомочність визначається завданнями забезпечення службової діяльності керівників і спеціалістів шляхом створення матеріальних, інформаційних, дорадчих та інших умов, необхідних для виконання останніми службових функцій. До них можна віднести: секретаря-референта, інженера, діловода, бухгалтера, економіста та ін.

Надзвичайно важливим і складним є питання розмежування понять «державний службовець» і «державний політичний діяч». Визначення поняття і сутності державного службовця наведене вище. Що ж стосується визначення «державний політичний діяч», то чинне законодавство про державну службу України відповіді на нього не дає. В юридичній науці з цього приводу висловлюються різні міркування. Їх узагальнення дає можливість стверджувати, що до цієї категорії слід віднести посади Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, перших заступників міністрів і перших заступників голів державних адміністрацій обласного рівня. До державних політичних діячів не можуть належати депутати місцевих рад і місцеві голови, оскільки органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади.

У цьому зв'язку слід пам'ятати, що політичний характер зазначених посад не зводиться до факту обов'язкової належності вищезазначених осіб до певної політичної партії (критерій необов'язковий, хоч і цілком можливий). Специфіка статусу державних політичних діячів виявляється в наступному:

а) особливий порядок призначення (чи обрання) на посади державних політичних діячів, який регламентується насамперед Конституцією України;

б) специфічний порядок звільнення з посад зазначених осіб і припинення їхніх повноважень;

в) особливий вид відповідальності - політичної, яка носить відкритий публічний характер (усунення з посади; оголошення резолюції недовіри; відставка; необрання повторно Президента чи народного депутата як опосередковане «притягнення до відповідальності», процедура імпічменту).

Державний політичний діяч — це особа, яка набула цього статусу в результаті обрання народом України або призначення всенародно обраними носіями влади за особливими процедурами на певний термін, приймає у межах своїх повноважень нормативні рішення, грунтуючись на власних політичних пріоритетах і несе політичну відповідальність за свою діяльність.

Особливу увагу слід приділити з'ясуванню сутності терміну «посадова особа». Визначення поняття «посадова особа» дається в юридичній літературі, науці та в Законі України «Про державну службу». Згідно зі ст. 2 Закону посадовими особами вважаються керівники і заступники керівників державних органів та їхніх апаратів, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій. Слід зазначити, що таке визначення є досить неконкретним і нечітким. В юридичній науці посадовою особою у системі державної служби вважаються службовці,