Розглядаючи питання статусу державного службовця можна відзначити, що головними елементами його є:

- цілісність, системність правового положення державного службовця, співвідношення повноважень посади, яку він обіймає, з правами й обов’язками, що витікають із факту перебування на державній службі;

- установлені правові стимули й мотивації для зацікавленості державного службовця в ефективному виконанні обов’язків;

- механізм юридичної відповідальності державних службовців через інститути адміністративної, кримінальної відповідальності, норми трудового, фінанстового, економічного права;

- забезпечення стабільності статусу державного службовця та відповідних гарантій, соціального захисту.

Отже, правовий статус державного службовця складається із сукупності прав, обов’язків, обмежень, заборон і відповідальності державного службовця передбачених чинним законодавством і гарантованих державою.

Щодо набуття особою статусу державного службовця слід відзначити, що в чинному законодавстві про державну службу чіткої відповіді немає. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, які пов’язані з корупцією” дає поняття про те, що особа набуває статусу державного службовця з моменту прийняття рішення про зарахування її на посаду державного службовця незалежно від того, прийняла вона присягу чи ні, а також чи присвоєно їй ранг і чи попереджено її про обмеження, встановлені ст.5 Закону України „Про державну службу” [23,6].

Необхідно зазначити, що права та обов’язки державного службовця у зв’язку із специфікою функцій, покладених на цю категорію громадян як представників держави, виразників суспільного інтересу, мають особливий характер порівняно з громадянами, які не є державними службовцями, це знаходить своє вираження і в спицефічних обмеженнях, які застосовуються відносно державного службовця, питаннях відповідальності та дисципліни, а також понятті його правового захисту. Ці елементи статусу забезпечують збалансований режим діяльності державних службовців у суспільстві відповідно до визначених обов’язків і прав, одночасно забезпечуючи захист державних службовців від різних впливів з боку суспільства (зокрема державних органів) та захист суспільства (громадян) від неправомірних дій державних органів.

До важливих елементів статусу державного службовця віднесені також поняття етики, які тісно пов'язані з його правами і обов'язками, та питання адміністративного й соціального захисту державного службовця, засади його матеріального стимулювання.

Одним із визначальних елементів статусу державного службовця є його службова кар'єра (від прийняття на державну службу аж до її припинення), яка фіксує становище державного службовця не тільки відносно суспільства, а й
щодо інституту державної служби, елементом якої він є.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити таке визначення: правовий статус державних службовців - це сукупність прав, обов'язків, свобод, обмежень, відповідальності, що встановлені законами і гарантовані авторитетом держави.

Розглядаючи детально основні елементи, що визначають правовий статус державних службовців слід розпочати з Присяги державних службовців, яка є парадигмою діяльності даної категорії працівників у сфері державної служби. Саме інститут присяги у концентрованому вигляді формулює засадничі вимоги до державних службовців, їхньої діяльності, дає чіткі підстави для спільного, єдиного розуміння цілей, завдань державного управління кожним державним службовцем та своєї конкретної ролі у складному механізмі державної влади. Як зазначає І. Дробот: «Запровадження інституту присяги в державній службі України має за мету сприяти найкращій реалізації державного службовця в загальному механізмі державного управління. Вона має виконувати функцію морального чинника, який стимулював би службовця до прагнення функціонувати хоча б у межах її текстового змісту» [38, с.24].

Під обов’язками державного службовця слід розуміти обумовлені Конституцією України і чинним законодавством функції (основні дії), які складають у сукупності сутність професійної діяльності щодо забезпечення виконання повноважень державних органів.

Обов'язки найбільш яскраво характеризують сутність їх службової діяльності, адже держава приймає на роботу службовців саме з метою покладення на них певних службових обов'язків. Виходячи із загальних обов'язків, державний службовець повинен:

- діяти на підставі, в обсязі та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, а також укладеними і в установленому порядку ратифікованими міжнародними договорами України, на засадах чесності, справедливості, відповідальності, відкритості й прозорості.

Акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийняті у межах їх повноважень, що не суперечать закону, є на відповідній території також обов'язковими до виконання державними службовцями будь-
якого органу державної влади;

- сумлінно виконувати свої службові обов'язки; проявляти ініціативу й творчість, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи;

- своєчасно і точно виконувати рішення органів державної влади чи посадових осіб, розпорядження й вказівки своїх керівників;

- виконувати свої посадові обов'язки чесно, неупереджено, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних і юридичних осіб, політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних проявів і сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян;

- шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, що можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця;

- з належною повагою ставитися до прав, обов'язків та законних інтересів громадян, їх об'єднань, а також юридичних осіб, не повинен проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог, допускати прояви бюрократизму, відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях або іншим чином поводитися у такий спосіб, що дискредитує орган державної влади або ганьбить репутацію держслужбовця;

- виявляти толерантність і повагу до різних релігійних організацій, шанування та дотримання народних звичаїв і національних традицій, встановленого протоколу у відносинах із представниками міжнародних організацій, іноземних установ та іноземців;

- діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, зобов'язаний