— це будинок (або ж його частина), в якому розміщується представництво. Це стосується й резиденції глави представництва, незалежно від того, хто володіє правом власності на неї, а також земельної ділянки, що обслуговує цей будинок чи його частину. В поняття «земельна ділянка», згідно з Коментарем Комісії міжнародного права ООН, входять також сад і автостоянка, що належать представництву. Загалом цей дипломатичний Імунітет регламентується ст. 22 згаданої Конвенції. В ній роз'яснюється, що приміщення представництва є недоторканними. Власті держави перебування не можуть проникнути в ці приміщення інакше, як з дозволу глави представництва. Заборона вступати в приміщення представництва без дозволу його глави має абсолютний характер. Це правило не має ніяких винятків, і його потрібно дотримуватись навіть у випадку пожежі в дипломатичному представництві або захоплення останнього терористами.
Особливе місце серед дипломатичних імунітетів та привілеїв посідає особиста недоторканність. Загальновизнаним є положення, що це найголовніший дипломатичний імунітет, з якого випливають усі інші імунітети та привілеї дипломата. Цей дипломатичний імунітет регллшнтується ст. 29 Віденської конвенції 1961 р. Він передбачає захист від арешту або затримання дипломата. Слід зазначити, що випадки арешту чи затримання дипломатів місцевими органами влади в порушення Конвенції' трапляються, хоча й рідко. Час від часу засоби масової інформації' вміщують повідомлення про затримання в країні А дипломата Б, що майже на сто відсотків означає лише те, що згаданий дипломатичний співробітник займався діяльністю, несумісною з його статусом, і в компетентних органів держави перебування були всі підстави для його затримання.
Ще одним аспектом цього дипломатичного імунітету є забезпечення посиленого захисту дипломата від посягань із боку приватних осіб. Як у теорії міжнародного права, так і на практиці дотримання зазначених зобов'язань завжди розглядалося як найголовніша умова забезпечення нормальної діяльності дипломатів у країні перебування.
Важливе місце в питанні особистої недоторканності дипломата посідає також момент його непідсудності законам країни перебування. На практиці це положення регламентується ст. 31 Конвенції, яка не залишає ніяких сумнівів щодо тлумачення імунітету дипломатів від кримінальної та адміністративної юрисдикції країни перебування. Не зовсім бездоганними, на думку багатьох фахівців, є положення цієї статті, які передбачають певні обмеження імунітету дипломата в питаннях, що стосуються його цивільної відповідальності. Адже закріплені в Конвенції обмеження імунітету щодо цивільної юрисдикції майже не відповідають сучасній дипломатичній практиці.
До імунітету особистої недоторканності дипломата належить також митний імунітет, який складається з трьох основних компонентів: безперешкодного ввезення та вивезення предметів особистого користування; звільнення вказаних предметів від митного оподаткування; звільнення, у вигляді загального правила, особистого багажу дипломата від митного огляду.
В поняття імунітету особистої недоторканності дипломата входять також недоторканність приватної резиденції дипломатичного агента (ст. 30 Віденської конвенції). Ідеться, насамперед, про житлові приміщення, в яких мешкають дипломат та його родина, дачу, а також номер у готелі, купе в поїзді, каюту на судні під час пересування дипломата по території країни перебування у зв'язку з виконанням ним дипломатичної місії.
Надзвичайно важливим дипломатичним імунітетом є свобода зносин дипломатичного представництва та дипломатичних агентів з акредитуючою країною. У дипломатичній практиці з давніх-давен склалося правило, згідно з яким держава перебування зобов'язана створити іноземному дипломатичному представництву всі необхідні умови для безперешкодного зв'язку зі своїм урядом.
Що стосується такого надзвичайно важливого аспекту в діяльності представників держав, які беруть участь у роботі міжнародних організацій та конференцій, як визначення обсягу їхніх привілеїв та імунітетів, то необхідно наголосити, що Конвенція 1975 р. максимально наблизила, а в переважній більшості випадків навіть зрівняла ці привілеї та імунітети з аналогічними преференціями, якими користуються дипломатичні агенти державних закордонних посольств і місій.
Як і в конвенціях про дипломатичні та консульські зносини (відповідно, Відень, 1961, 1963 р.), Віденська конвенція 1975 р. про представництво держав у їхніх відносинах із міжнародними організаціями універсального характуру всі привілеї та імунітети поділяє на дві групи: привілеї та імунітети самих органів зовнішніх зносин за кордоном і привілеї та імунітети співробітників цих органів.
До першої групи належать такі основні привілеї та імунітети, як недоторканність приміщень представництв і делегацій в органах і на конференціях, недоторканність їхніх архівів і документів, податкові пільги, митні привілеї, право користуватися прапором та емблемою (гербом) держави, що направляє делегацію, на приміщеннях та транспортних засобах представництв та делегацій. До другої групи належать — особиста недоторканність, недоторканність резиденції та майна, кореспонденції, імунітет від юрисдикції, звільнення від податків та зборів, свобода пересування та зв'язку, яка передбачає використання як дипкур'єрів, так і закодованих або шифрованих депеш.
Отже, з огляду на завдання, які ставилися перед написанням дипломної роботи, можна сказати, що в процесі написання вони знайшли свою реалізацію, досягнуто мети роботи, підтверджено актуальність теми «Дипломатичне право» на сучасному етапі розвитку міжнародно правових наук.
Список використаних джерел
Конституція України 1996 року // Офіційний сайт Врховної Ради України
Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 1961 року
Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізованих установ ООН
Конвенція про привілеї та імунітети ООН від 1946 року
Конвенція про спеціальні місії від 1985 року
Віденська конвенція про представництво держав в їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 року
Гаванська конвенція про дипломатичних чиновників від 20 лютого 1928 р
Генеральна угода про привілеї та імунітети Ради Європи від 2 вересня 1949 року
Сімейний Кодекс України від 15 березня 2006 року // Офіційний сайт Верховної Ради України
Закон України "Про дипломатичну службу", від 20 вересня 2001 року// Офіційний сайт Верховної Ради України
Закон України «Про представництво України за