знайти наступні:
Дипломатичне представництво України за кордоном є постійно діючою установою України за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.
Представництво України при міжнародній організації – постійно діюча установа України при міжнародній організації, що покликана підтримувати офіційні відносини України з міжнародною організацією. [23]
Отже, можемо дійти до висновку, що дипломатичні представництва являють собою невід’ємний елемент механізму функціонування Української держави на міжнародній арені.
2.2. Функції дипломатичних представництв.
Функції дипломатичного представництва України за кордоном, постійного представництва України при міжнародній організації визначаються Законом України «Про дипломатичну службу», Положенням про дипломатичне представництво України в іншій державі, яке затверджується Президентом України.
До функцій дипломатичних представництв України відносять зокрема:
1) представництво України в державі перебування та підтримання з цією державою офіційних відносин;
2) захист інтересів України, прав та інтересів її громадян та юридичних осіб в державі перебування;
3) ведення переговорів з урядом держави перебування;
4) з'ясування всіма законними засобами становища і подій у державі перебування та інформування про них відповідних органів
України;
5) поширення в державі перебування інформації про становище в Україні і події міжнародного життя;
6) заохочення дружніх відносин між Україною і державою перебування та розвиток їх співробітництва в галузі економіки,
культури і науки.
Дипломатичне представництво України за дорученням Міністра закордонних справ України може виконувати і консульські функції. [19]
Теоретики традиційно виділяють три стійкі напрями діяльності дипломатичних представництв (в науковій літературі їх прийнято називати функціями), котрі нині набули класичного, канонічного характеру: ведення переговорів, дипломатичний захист та інформаційна діяльність. На думку провідного українського фахівця в галузі дипломатичного та консульського права, професора Київського університету К. Сандровського, до цих трьох функцій необхідно додати ще одну – представництво.
Варто почати з інформаційної функції дипломатичних представництв, оскільки за останні десятиріччя надзвичайно зросла її роль. [39]
Посольства та місії завжди були важливими та надійними джерелами інформації про найрізноманітніші аспекти життя країни перебування. Необхідно підкреслити, що добування такої інформації має здійснюватись лише законними засобами відповідно до норм міжнародного права, зокрема п. І «d» ст. З Віденської конвенції 1961 р. Звичайно, без сприяння з боку країни перебування дипломатичним представництвам здійснювати цю функцію було б неможливо. [11]
З перших років незалежності Україна прагнула створити для іноземних дипломатичних представництв максимум можливостей для отримання об'єктивної інформації про нашу державу. При цьому МЗС України, інші відповідні органи не тільки з розумінням ставляться до запитів, що виникають у зв'язку з цим питанням, а й за власною ініціативою проводять велику роботу щодо якнайширшого ознайомлення іноземних дипломатів з усіма аспектами нашої дійсності. З цією метою Управління протоколу МЗС України організовує регулярні подорожі глав дипломатичних представництв іноземних держав в окремі регіони нашої країни, влаштовує культурно-ознайомчі екскурсії. Значну роль у процесі надання іноземним дипломатам, акредитованим у Києві, правдивої, змістовної та аналітичної інформації відіграє Генеральна Дирекція по обслуговуванню іноземних представництв, яка діє при Київській міській державній адміністрації. [39]
Нарешті, саме дипломатичні представництва широко користуються такими легальними, звичайними засобами отримання інформації, як ретельна обробка численних друкованих видань, зокрема періодичної преси, а також іншої інформації, що проходить по каналах ЗМІ. Поінформованості сприяє також участь іноземних дипломатів у прийомах, прес-конференціях, військових парадах, переглядах вистав тощо, які влаштовуються органами державної влади країни перебування. За останні роки стали вже традицією регулярні виступи глав дипломатичних представництв, акредитованих в Україні, перед професорсько-викладацьким та студентським складом Інституту міжнародних відносин Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка та Дипломатичної академії України при МЗС України. [39]
Наступною функцією, яку я проаналізую в своїй дипломній роботі буде функція представництва, виділена професором Київського університету К. Сандровським.
Функцію представництва, очевидно, можна вважати основною для кожного посольства чи місії; саме в ній зосереджується все те, заради чого вони створюються за кордоном. Посольства чи місії саме і здійснюють діяльність дипломатичного представництва за дорученням своєї держави та від її імені з усіх питань офіційних відносин з країною перебування.
Проте «представництво» як функція може мати й вужче значення. Особливо це помітно в питаннях протокольного, церемоніального характеру. В таких випадках перед посольством не ставляться безпосередні завдання ведення переговорів, збирання інформації про країну перебування, захисту прав та інтересів держави, її громадян і юридичних осіб, здійснення інших заходів практичного плану. Посольство тут представляє державу на різних офіційних заходах, урочистих церемоніях, присвячених національним святам, визначним ювілейним датам, важливим державним подіям тощо. Ці офіційні заходи можуть влаштовуватись або країною перебування,— і тоді посол бере участь у них саме як представник своєї держави, або акредитуючою державою, коли посол від її імені влаштовує прийом та організовує інші офіційні заходи. В них беруть участь офіційні особи країни перебування та представники інших держав, з якими держава посла підтримує нормальні дипломатичні стосунки.
На відміну від інших функцій, представництво, у його вужчому значенні, здійснюється, як правило, главою дипломатичного представництва, а не всіма його співробітниками. Посол і нині офіційно призначається та акредитується на рівні глав держав, проте у своїй повсякденній діяльності він практично представляє насамперед уряд і діє під його керівництвом. Загалом варто наголосити, що ідея представництва з моменту свого заснування в епоху абсолютних монархій значно трансформувалась, і сьогодні вже ні в кого не викликає сумніву, що посол, і взагалі —дипломатичний агент представляють державу, яка їх направила, а не конкретну особу в цій державі, який би високий пост вона не обіймала.