Дострокове зняття судимості з особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочину віці до 18 років і відбула за нього покарання у виді позбавлення волі, допускаються за наявності 2 умов :

така особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення;

спливло не менше половини строку погашення судимості. Порядок та наслідки зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними 18 років, такі як і щодо осіб, які вчинили злочин у повнолітньому віці.

Справу, що надійшла до суду від прокурора в порядку, передбаченому статтею 7з або 9 КПК, народний суддя або голова суду, якщо він згоден з рішенням, прийнятим слідчим або прокурором, призначає до роз-гляду в судовому засіданні у строк не пізніше десяти днів, а в разі незгоди — повертає прокурору мотивованою постановою.

Розгляд справ, зазначених у частині другій цієї статті, провадиться у відкритому судовому засіданні з обов'яз-ковою участю прокурора і захисника. При цьому заслу-ховуються пояснення неповнолітнього, його законного пред-ставника, перевіряються докази, які доводять або спросто-вують вчинення даною особою суспільно небезпечного ді-яння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусового заходу виховного характеру. Під час розгляду справи ведеться протокол судового засідання. Після закін-чення судової перевірки справи свої думки висловлюють прокурор, потім захисник.

В разі наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка підлягає за ухвалою суду направленню до спеціального навчально-виховного закладу, буде займатися протиправ-ною діяльністю, а також з метою забезпечення виконання своєї ухвали суд вправі тимчасово, строком до ЗО діб, по-містити цю особу у приймальник-розподільник для непов-нолітніх, який доставляє її до спеціального навчально-виховного закладу.

Справи, що надійшли в суд від прокурора, який погодився з постановою слідчого про направлення справи в суд для вирішення питання про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності і застосування до нього примусових заходів виховного характеру.

Заслухавши у судовому засіданні думки прокурора і захисника статті суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали або постанови, де вирішує такі питання:

1) чи мало місце суспільне небезпечне діяння, з при-воду якого провадилося досудове слідство;

2) чи винна у цьому діянні особа, щодо якої розгля-дається справа;

3) який саме примусовий захід виховного характеру з передбачених частиною другою статті 105 Кримінального кодексу України має бути застосовано до цієї особи.

За результатами розгляду цих справ суд виносить ухвалу.

На ухвалу суду або постанову судді про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру мають право подати апеляцію: неповнолітній, його захисник і законний представник у частині, що стосується інтересів неповнолітнього, потерпілий і його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого. Апеляційне подання може внести прокурор, який брав участь у розгляді справи, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, — у межах обвинувачення, що підтри-мував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом пер-шої інстанції. Апеляція подається в апеляційний суд через суд, що виніс ухвалу, постанову Зміст апеляції повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК.

Злочинність неповнолітніх та молоді залишається непо-борною протягом декількох століть, а наприкінці минулого XX століття відмічено її зростання. Основна причина такого явища полягає в тому, що розвиток значної частини неповно-літніх часто відбувається у дуже несприятливих економічних, соціальних та побутових умовах. А, між тим, у підлітковому віці йде не лише процес інтенсивного фізичного формуван-ня, але й духовного і інтелектуального розвитку, усвідом-лення справжньої мети і значення життя людині та таких понять, як совість, добро, віра, шана, любов. У цей період життя починають виявлятися індивідуальні здібності люди-ни, формується воля та свідомість. В умовах значного зни-ження життєвого рівня певної частини суспільства, його соц-іального розшарування, існування в багатьох родинах на-сильства по відношенню до дітей, майже повної незахище-ності дітей-сиріт розвиток характеру і поведінки певної частини підлітків ускладнюється. У неповнолітніх, які фор-муються як особистості в умовах соціального ризику, вини-кають відчуття самотності і відчуженості, що нерідко при-зводить до нерозважливих проступків, скоєння різного роду правопорушень та вчинення тяжких злочинів. Реальне подо-лання таких соціальних явищ є проблематичним для будь-якого громадського суспільства, оскільки ці явища є на-слідком споконвічних соціальної нерівності і соціальних про-тиріч. Тому надзвичайно актуальним є поліпшення економіч-них, соціальних та освітньо-виховних умов для здорового фізичного, психологічного, духовного, освітнього і соціаль-ного розвитку неповнолітньої людини.

Означені обставини мають враховуватися й на законодав-чому рівні щодо відповідальності за вчинений злочин осо-бами, які не досягли повноліття. Це й обумовило наявність у КК Україні 2001 року окремого XV розділу — «Особли-вості кримінальної відповідальності та покарання непов-нолітніх».