Проте тут варто зазначити, що для їхнього створення і діяльності ініціатива у першу чергу повинна іти від педагогічного колективу. Крім цього, інших інститутів такого забезпечення майже немає. А якщо йй створюється (наприклад, заснування шкільної газети, чи проведення учнівського конкурсу), то переважно організація покладається на самих дітей.

Не менш важливе значення для забезпечення демократичної освіти, для виконання загальних прав дитини і в освітній сфері має гарантія захисту вихованців. Фактично через цей інститут учні можуть втілювати інші свої повноваження у життя.

Саме через нього розкриваються принципи взаємодії між вихованцями і іншими учасниками навчально-виховного процесу. Та й загалом без наявності механізмів захисту, самі права не будуть відігравати у становищі дітей великої ролі.

Тому варто зазначити, що Закон України „Про освіту” проголошує право учнів на „захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують право або критикують їх честь і гідність” (А, с. 539). Оскільки останнє становить грунт для здійснення інших повноважень, то само повинно забезпечувати особливою системою засобів, діяльність яких повинна бути доведена до відома цих вихованців.

Тут варто звернути в більшій мірі увагу на закріплену в Положенні про навчальний заклад „захист від дій педагогічних та інших працівників, які порушують право” (П. р. 42).

Таким чином, звідси випливає, що у школі повинні існувати реальні демократичні інститути до складу яких, окрім вихователів, мають входити ще й інші нейтральні особи, зокрема учні. Переважна кількість останніх у таких механізмах забезпечила б їх справедливий характер. Проте цього не відбудеться. Адже відповідно до Положення про загальноосвітній навчальний заклад повноваження такого захисту покладається по директора. Але відповідно до вище викладених тез такий інститут не може носити демократичного характеру.

Р. І. Законодавство України про статус учнів.

Учні – основний суб’єкт освітнього процесу. Освіта – одна з головних ланок гуманітарного функціонування держави. Вона є основною „інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави” (О. Код.).

Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах. У Законі України „Про освіту” зазначено, що „держава здійснює соц. захист вихованців учнів” (О. Код 533). Варто зазначити, що суб’єктами освітнього процесу є також вчителі, управлінці та інші особи, які визначають його характер та основні напрямки розвитку.

Відмінністю освіти від інших напрямків реалізації гуманітарних функцій держави є те, що більша частина її учасників це діти, які потребують особливого педагогічного підходу. Сучасний стан становлення суспільства України потребує посиленої уваги до правового забезпечення учнів як учасників навчального процесу.

Важливим аспектом такого перетворення повинно було б стати звернення о міжнародних стандартів, котрі б визначали основні права і свободи дітей.

Таким чином, через них можна встановити головні необхідні напрямки розвитку та становлення особистості в школі. Серед таких актів визначальне місце належить Конвенції про права дитини.

Варто зазначити, що в цьому документі право дитини на освіту закріплюється „на підставі рівних можливостей” шляхом її доступності” для всіх та „вживання таких заходів, як ведення безплатної освіти на подолання у разі необхідності фінансової допомоги” (1, с. 240). Забезпечується і доступність інформації та матеріалів у цій галузі, тобто встановлюються підвалини для реальній??? можливості, угаданій дітям, формувати і відповідно висловлювати власну думку, котра повинна була б впливати на цю площину.

Ще одним важливим аспектом, на який варто звернути увагу, - це закріплені в Конвенції підвалини розвитку особистості. В документі забезпечено спрямованість освіти на розвинення „особи, талантів, розумових і фізичних здібностей в найповнішому обсязі” (1. 241).

Конвенція закріпила, що одним з найважливіших завдань навчально-виховного процесу є підготовка дітей до активного дорослого життя, тобто „до свідомого” життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру терпимості” (1. 241).

Таким чином, Конвенція про права дитини закріпила основні демократичні й цілком найдоцільніші підвалини освіти, на які повинен був би рівнятись цей процес і в Україні.

Варто ще раз підкреслити, що до них входить розвиток особистості в повному обсязі, врахування думки учнів в освітньому процесі, що б дало реальну змогу їх підготовки до свідомого життя, через надання їм певних управлінських функцій.

Ще одним міжнародним актом, котрий відбиває основні засади навчання й виховання є Загальна Декларація Прав Людини. Вона в основному висвітлює ті ж підвалини, що й Конвенція, але певні аспекти варто відмітити і з неї. Так, пункт 2 статті 26 закріплює, що освіта повинна забезпечувати не тільки розвиток особистості, але й „збільшення поваги до прав людини і основних свобод” (Декл.).

Отже, цей документ закріплює в освітній сфері надання переваги дотриманню й забезпеченню поваги до гідності усіх учасників навчально-виховного процесу, в тому й числі учнів.

Право на освіту, його раціональні підвалини здійснення закріплені і в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права. Тут варто зазначити, що у цьому документі значна увага зосереджена на створення системи заохочення у навчанні.

Так, стаття 13 пункт 2 підпункт б зазначає, що елементарна освіта повинна заохочуватися або інтенсифікуватися”, а для цього необхідне створення „задовільної системи стипендій” (2, с. 9). Отже, у міжнародних актах закріплено, що навчання повинно мати певні стимули, через які відкривалася його демократична складова.

Аналіз нормативно-правової бази щодо правового значення учнів дає підстави надіятися на зростання до неї уваги