- щодо інформації, яку підлітки одержують із ЗМІ, то вона повинна: координуватися дорослими; формувати у підлітків соціальну позицію і особисту культуру; бути направленою на підвищення правової культури;

- самовиховання повинно здійснюватися у трьох напрямках: морально-духовному; вольовому; фізичному. При цьому воно має підтримуватись і заохочуватися дорослими, насамперед особистим прикладом.

Що ж стосується нервово-психічних відхилень у підлітків, то тут обов’язкова кваліфікована допомога спеціалістів, у тому числі при необхідності можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру та примусове лікування за рішенням суду на підставі судово - психіатричної експертизи.

При визначенні підходів формування особистості “важкого” підлітка, на наш погляд, необхідно виходити із їх типології. Міньковський Г.М. виділяє чотири типи правопорушників, для яких суспільно-небезпечне діяння є:

а) випадковим, суперечить загальній спрямованості особистості;

б) можливим, із урахуванням неусталеності особистісної спрямованості, але ситуаційним з точки зору приводу і ситуації, що склалася;

в) результатом загальної негативної орієнтації особистості, яка зумовлює вибір середовища, проведення часу і безпосереднього варіанту дії при наявності підбурювання, прикладу злочинної поведінки тощо;

г) результатом злочинної установки особистості, включаючи активний пошук, організацію приводу і ситуації для злочинних діянь, відповідно до відносно стійкої системи антисоціальних оцінок і відносин [5].

На підґрунті викладеного можна зробити висновок, що перевиховання групи “а” може дати найбільш ефективні результати. Ці підлітки, як правило, характеризуються позитивно. Їм не притаманні фіксовані негативні установки, у них сформована система цінностей і переконань. Для перевиховання достатніми будуть наступні заходи: загальна програма виховання у школі; максимальна підтримка і допомога з боку батьків; методи виховання диспозитивного характеру; активна участь друзів із позитивними характеристиками у процесі перевиховання; інформація пізнавального культурологічно-правового характеру; сприяння з боку оточуючих процесу самовиховання.

Що ж стосується групи “б”, то дані охарактеризованої особи мають деякі відхилення у системі цінностей і переконань, негативні установки носять нефіксований одиничний характер. Тому й програма перевиховання повинна носити більш складніший і глибокий характер, ніж у групі “а” і передбачати:

- поглиблену програму виховання у школі: участь у лекціях і гуртках на правову тематику; консультації психолога;

- тренінги для батьків з метою підвищення їх педагогічної культури;

- максимально сприятливе середовище проживання;

- ті ж заходи, що й у групі “а”, проте у даному випадку вони повинні носити більш тривалий і складніший характер.

До групи “в” відносяться підлітки із загалом сформованими негативними установками, викривленою системою цінностей і переконань при наявності прикладу протиправної поведінки. Тому найпершим заходом, який тут потрібно буде вжити – це ізолювати їх від негативного оточення. Ефективними в даному випадку будуть методи самопереконання, аутотренінгу, самовдосконалення при безпосередній участі спеціалістів. Надзвичайно ефективними можуть бути:

- спеціальна програма виховання в школі, яка повинна включати: тренінги із залученням спеціалістів: психологів, представників правоохоронних органів, які займаються справами неповнолітніх; обов’язкові консультації психолога; лекції і гуртки з метою вивчення і роз’яснення законодавства; спеціальні тренінги для батьків; залучення до суспільно-корисної праці із дорослими з метою формування почуття відповідальності; інформацію, що повинна сприяти формуванню у підлітків соціальної позиції та культури, у тому числі правової.

Група “г” характеризується фіксованими протиправними установками, стійкою системою антисоціальних цінностей, звичок та переконань. Ефективність заходів по перевихованню цих підлітків потребує ще ґрунтовної, насамперед, практичної перевірки. В першу чергу, для цієї групи необхідним буде виділення із злочинного середовища. По-друге, обов’язковою має стати участь в процесі коректування їх усвідомленої поведінки кваліфікованих спеціалістів у галузі права, соціокультурної роботи, психології. По-третє, необхідним буде застосування методів переконання, аутотренінгу, спеціалізованих програм тощо.

Виходячи із вищезазначеного, можна зробити висновок, що виховно-трудові колонії – це не те місце, де є можливим перевиховання підлітків. Адже разом із позбавленням волі неповнолітні втрачають всі свої права, в результаті чого вони не перевиховуються, а “викидаються” за межі культурного поля у сферу злочинності. Крім того, те середовище, яке існує у виховно - трудових колоніях, повністю руйнує особистість як соціально позитивну. Тому, на нашу думку, розробка підходів до формування особистості “важкого” підлітка повинна торкнутися не тільки соціокультурних та проблем психологічних, а й реформи виховно-трудових колоній.

Отож, вважаємо, що лише комплекс взаємопов’язаних заходів, розроблених спільно вченими культурологами, психологами, педагогами і правниками, дозволить вирішити проблему перевиховання “важких” підлітків і повернення їх в загальнокультурний процес формування людини через визначеність її у межах культурного поля.

Список використаних джерел

Загурський О.Б. Виявлення судом причин та умов, які сприяли вчиненню злочину і вжиття заходів щодо їх усунення // Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України: матеріали наук. – практ. конф. [Івано-Франківськ.] 3-4 жовтня 2002 р. /Ред.кол.: Басай В.Д.(голов.ред) та ін. – Івано-Франківськ.: Обл. друкарня. – 2002. – с. 223

Дубинин Н.П. Карпец И., Кудрявцев В.Н. Генетика. Поведение. Ответственность. – М., 1989. – С. 143

Юридическая психология: учебник для вузов/ В. Васильев. –5е изд. Перероб. и доп. - СПб.: Питер, 2003.- с.450

Новоселова А.С. Внушение как один из способов ранней профилактики педагогической запущенности детей// Ранняя профилактика правонарушений несовершеннолетних. – М., 1978. – с. 39-46.

Миньковский Г.М. К. Вопросу о типологии несовершеннолетних правонарушителей//. Проблемы судебной психологии: Тезисы докладов и сообщений на IV съезде общества психологов СССР. – Тбилиси, 1971. – с. 31,32.