з галузі літератури, мистецтва, історії – він повинен завідомо їх підготувати і продумати, коли і в зв’язку з чим доречно буде їх навести. Якщо доцільно навести яке-небудь порівняння – і воно повинно бути підготовлено.
Так поступово виробляються тези і план майбутньої промови, в який в ході судового слідства, і навіть під час виступу державного обвинувача, вносяться необхідні зміни і доповнення. План захисної промови повинен містити перелік питань, які адвокат повинен висвітлити в своїй промові, причому кожне з цих питань, повинно бут детально розроблене в плані з вказівкою доказів, на які адвокат буде посилатися, і тверджень, які він повинен навести. Для того, щоб зручніше користуватися планом промови під час виступу, його слід чітко написати на папері, виділивши вузлові питання, а також найбільш важливі докази і твердження, щоб не пропустити їх в промові.
Неможливо передбачити всі можливі проекти планів захисних промов, тим не менше, на нашу думку, безсумнівним є те, що:
план захисної промови повинен бути завідомо продуманим і готовим;
до кінця судового засідання в план повинні бути внесені відповідні корективи і доповнення, які випливають з даних, які здобуті в процесі судового слідства і з виступу державного обвинувача;
план промови повинен випливати з загальної лінії захисту, яку вибрав адвокат;
план повинен бути підсумком всієї діяльності адвоката в конкретному судовому процесі;
технічно план повинен містити: 1) перелік доказів; 2) короткі тези пояснень по доказах; 3) посилання на сторінки кримінальної справи, на яких знаходиться той чи інший документ; 4) записи законодавчого матеріалу (при спірності юридичної кваліфікації, при посиланнях на Закони України, постанови Пленуму Верховного Суду України і т.п.); 5) дані, які характеризують особу підзахисного та інших осіб, які проходять по справі (по відношенню до останніх – в тому випадку, якщо це має значення для справи); 6) короткі замітки щодо літератури, яку передбачається використати в промові; 7) короткі замітки про виступ державного обвинувача, якщо останній виступав в процесі, захиснику необхідно заперечити проти зроблених ним пропозицій або даного прокурором аналізу конкретних доказів; 8) конкретні висновки адвоката.
Навести який-небудь рецепт побудови плану захисної промови неможливо. Такого стандарту і бути не може. На нашу думку – план захисної промови повинен бути підпорядкований основній лінії захисту, яка вибрана адвокатом по конкретній кримінальній справі, і охоплювати те головне, що повинен сказати адвокат.
В судовому красномовстві розрізняють такі поняття: текст промови; конспект промови; тези промови. Текст промови – це детальний, всебічний, повний і докладний виклад її змісту. Зміст захисної промови складають її основні розділи. Текст складається від початку до кінця. Конспект промови – це менш докладний виклад основних розділів. При складанні конспекту допускається об’єднання або пропускається окремі з розділів.
Як в теорії, так і на практиці не має єдиної думки про доцільність попереднього складання адвокатом-захисником тексту захисної промови. Варто чи не варто постійно записувати захисну промову, чи по кожній кримінальній справі треба складати конспект або схему захисної промови, чи варто користуватися записами про проголошенні промови, в якому порядку необхідно використовувати приклади з судової практики, чи чи вдаватися до порівняльних образів з художньої літератури – всі ці питання були предметом неодноразового обговорення серед адвокатів і вчених-процесуалістів.
На нашу думку, неможливо дати категоричної рекомендації відносно методики підготовки захисної промови, оскільки вона значною мірою визначається індивідуальними особливостями інтелекту, пам’яті, здібностей і професійної майстерності захисника, який повинен визначити для себе сам найбільш доцільний підхід до підготовки захисної промови, який би відповідав його інтелектуальній і професійній індивідуальності.
Кожен адвокат-захисник сам повинен відчути, чи варто йому писати промову чи ні. На нашу думку, якщо адвокат в процесі підготовки до захисної промови невпевнений, що йому вдасться знайти потрібні слова, щоб ясно і переконливо розкрити яке-небудь складне положення, якщо він сумнівається в тому, що зуміє розкрити психологію підсудного, потерпілого, свідків, сумнівається, що він зуміє намалювати картину афекту, тяжкого збігу сімейних обставин, якщо він відчуває невпевненість в своїі здатності знайти потрібні слова, йому варто попрацювати на папері хоча б над найскладнішими частинами захисної промови.
Тези захисної промови включають короткий виклад основних питань, які необхідно висвітлити у судових дебатах. С.Б. Любітов радить “…для тих, хто розпочинає свою адвокатську діяльність, хто готується виконати цей почесний обов’язок, найбільш доцільною є така форма письмової підготовки захисної промови, як складання детальних тез”[ 54, с. 29].
Як і закінчена промова, тези повинні містити головні положення захисту, важливі докази, хід роздумів, необхідні фактичні, юридичні і суспільно-моральні висновки. Тези промови не повинні бути переказом того, що відбувається в залі судового засідання. В тезах захисної промови головне місце повинні займати доказові положення. Взяті в їх сукупності, взаємозв’язку і взаємодії, ці положення складають основу промови. До них підводяться ї їх підкріплююють ті чи інші факти, що досліджуються і обставини, але підводяться вони цілеспрямовано, допомагаючи доказуванню, сприяючи ствердженню висновку.
“Тези захисної промови необхідно неодноразово перечитувати. Це дозволить виявити і виправити допущену помилку, допоможе виключити те, що після промови прокурора і цивільного позивача втратило свою актуальність, або перенести акцент з того, що стало менш актуальним, на те, що в результаті вже проголошених судових промов набуло більшого значення” [54, с. 30].
Використання вищезазначених рекомендацій позитивно позначиться на якості судового виступу захисника в судових дебатах, адже досягти своїх цілей може тільки