6.Територія в міжнародному праві

План

Склад і юридична природа державної території.

Державні кордони, їх режим.

Території з міжнародним і змішаним режимом.

Територія в міжнародному праві – це різні простори земної кулі з її сухопутною і водною поверхнею, надрами і повітряними просторами, а також космічний простір з небесними тілами.

Види територій за правовим режимом:

а) державна територія;

б) міжнародна територія;

в) територія зі змішаним режимом.

Ознаки державної території: належність і верховенство влади.

Міжнародна територія: відкрите море; повітряний простір над відкритим морем; морське дно поза континентальними шельфами.

Територія зі змішаним режимом: континентальний шельф; виключна економічна зона.

Особливий режим: демілітаризована зона; відкрита для наукових досліджень всіх країн.

Космічний простір відкритий для дослідження та використання всіма державами світу на основі рівності.

Територія за складом буває: а) сухопутна; б) водна; в) повітряна.

До території в розумінні міжнародного права відносяться всі сухопутні поверхні та:

1) космічний простір в межах Сонячної системи; 2) водна територія, річки і моря, а також морські території; 3) повітряна територія – повітря між землею і космічним простором, яке знаходиться в межах державної території.

За правовим режимом в міжнародному праві розрізняють державну територію, на якій діє суверенітет, юрисдикція відповідної держави; міжнародна територія, яка знаходиться в загальному користуванні всіх держав світу: відкрите море, повітряний простір над відкритим морем, морське дно поза континентальними шельфами.

З метою рівноправ’я і влади всіх держав в межах ООН існують і діють певні органи, що регулюють спори.

Території із змішаним режимом – це території, на якій мають права не лише дані держави, які розміщені на них, а й інші держави.

1) Континентальний шельф – поверхня морського дна, яке безпосередньо прилягає до території держави.

2) Виключна економічна зона – це простори морів і океанів на 200 миль, які прилягають до берегів.

3) Міжнародні ріки – це ріки, які або проходять по території двох держав (Дунай), або ріки, які проходять по державних кордонах (Амур). Як правило, кордон в ріках проходить по так званій тельвегській найглибшій частині дна.

Існують міжнародні договори, що стосуються режиму використання.

Способи займання території:

самовизначення народів (як правило призводить до створення держави);

за угодою (такі угоди мали місце в історії людства і будуть в майбутньому).

2. Державний кордон – це лінія і вертикальна площина, що проходить по цій лінії і розділяє державні території.

Види державного кордону:

сухопутні (орографічні, геометричні, астрономічні).

Орографічний – це сухопутний кордон, який проходить по місцевості (який рельєф – такий кордон).

Геометричний – це кордон, який проходить здебільшого по водних об’єктах (озеро, ріка).

Астрономічний – це кордон, який проходить по меридіанах і паралелях (як правило пустелі – Африка, Азія).

водні (річкові, озерні, морські).

повітряні – це вертикальна площина, що проходить по сухопутному і водному кордону.

Способи встановлення державного кордону:

делімітація;

демаркація.

Делімітація – визначення проходження лінії державного кордону на топографічній карті і на місцевості.

Демаркація – це позначення лінії проходження державного кордону на місцевості, тобто розставлення прикордонних знаків. Ця лінія позначається певними прикордонними стовпами. На них знаходяться державні символіки (герб, прапор).

Редемаркація – зміна прикордонних знаків (стовпів). Це відбулося після здобуття незалежності Україною, коли були перефарбовані стовпи. Україна та РФ не можуть поділити континентальний шельф Азовського моря. Таке ж питання щодо Чорного моря з Туреччиною, та щодо о. Зміїний – з Румунією.

Існують так звані історичні кордони – це кордони, які були визначені історично (Європа, Пн. Африка).

Режим державного кордону складається з прав і обов’язків відповідних сторін (держав). Це: дотримання належного порядку на кордоні, режимом його перетинання. Режим державного кордону регулюється міждержавними угодами, які закріплюють визначення лінії державного кордону, делімітацію та демаркацію, порядок створення лінії.

Компетенція прикордонних комісарів:

запобігання порушенням порядку на кордоні;

протидія нелегальному перетину кордону;

розслідування порушень режиму державного кордону, крім тих, що врегульовуються дипломатичним шляхом;

відповідь на претензії щодо відшкодування шкоди;

вироблення порядку повернення майна з чужої території.

Комісар призначається з числа офіцерів-прикордонників, які тривалий час служили саме на цій частині державного кордону, мають ряд зустрічей з комісарами інших держав.

Міждержавні угоди про режим державного кордону мають найбільш стабільний характер і змінюються дуже рідко.

3. Міжнародні ріки:

- відкриті для міжнародного судноплавства;

- розділяють держави.

Несудноплавне використання міжнародних рік:

зведення дамб, гребель та інших споруд;

стік промислових вод;

рибальство.

Є відповідні угоди щодо такого користування. Україна є членом Дунайської конвенції про судноплавство.

Повітряна – тропосферна межа між повітряною межею і космічним простором чітко не визначена.

7. Населення в міжнародному праві.

План.

Поняття населення і його структура.

Міжнародно-правові питання громадянства.

Правове положення іноземців.

Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю.

Населення – це сукупність людей, які проживають на території даної держави і підпорядковані її юрисдикції.

Структура населення:

- громадяни даної держави;

- іноземці;

- особи з подвійним громадянством;

- особи без громадянства.

Громадянство – стійкий правовий зв’язок фізичної особи з певною державою. Розрізняють громадянство і підданство. Підданство – це те саме, що й громадянство, але в державах, де є монарх.

Принципи надання громадянства:

територіальний (право грунту);

національний (право крові);

займаний.

Територіальний – громадянин держави, де народився. Національний – за громадянством істоків. Через проблему народжуваності в багатьох країнах діє займаний принцип – це за територією і за громадянством батьків.

Шляхи надання громадянства – а) походження; б) вкорінення. При набутті громадянства за походженням воно виникає при народженні. Припиняється: після смерті, після виходу з громадянства, після виключення з громадянства, після втрати громадянства (при надбанні іноземного громадянства, при шлюбі з іноземцем, при усиновленні з іноземцем).

Натуралізація – це прийом громадянства іноземцем або особою без громадянства. Шляхи натуралізації – шлюб, усиновлення, вступ, вибір громадянства.

Заміна громадянства – при переході території від однієї держави до