Зміст

Стр.

РОЗДІЛ І Поняття місцевого самоврядування та його основні принципи

РОЗДІЛ ІІ Функції місцевого самоврядування

РОЗДІЛ ІІІ Система органів місцевого самоврядування

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

РОЗДІЛ І Поняття місцевого самоврядування та його основні принципи

Впродовж багатьох десятиліть пануючим принципом побудови державної влади в СРСР був принцип її єдності, який обумовлював, в свою чергу, єдність системи Рад як органів цієї влади. Тому місцеві Ради народних депутатів були сконституйовані як органи єдиної державної влади в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць )областей, районів, міст, селиш, сіл) і розглядалися в теорії і практиці державного будівництва, з одного боку, як органічна частка, елемент цієї влади, провідник її рішень на місцях, а з другого як державна організація місцевого населення, що покликана вирішувати всі питання місцевого значення. В цій своїй якості місцеві Ради народних депутатів повинні були виконувати функції, аналогічні тим, що їх виконують органи місцевого самоврядування в інших країнах світу.

Зазначені ідеї лежали в основі регіональної політики СРСР і України аж до проголошення її повної політичної незалежності в серпні 1991 року. Що стосується інституту місцевого самоврядування, то він тісно пов’язувався з інститутом місцевих Рад народних депутатів і разом з ним досліджувався наукою державного будівництва, був предметом законодавчого регулювання.

Взятий Україною курс на формування громадянського суспільства правової держави з розподілом державної влади на законодавчу, виконавчу і судову істотно змінює уявлення про місцеві Ради народних депутатів і потребує дальшого вдосконалення політико-правового статусу цих органів на науковій основі. Скажімо, відповідно до принципу розподілу влад Верховна Рада України стала єдиним органом законодавчої влади, Кабінет міністрів України виконавчої. Конституційний Суд, Верховний Суд та інші органи правосуддя - судової. Органами якої ж влади є місцеві Ради ? На це запитання законодавець відповів так : органами місцевого самоврядування.

З’ясування питання про поняття місцевого самоврядування має надзвичайно важливе теоретичне і практичне значення. Осмислення категорії місцевого самоврядування необхідна умова розробки теорії і практичного застосування інструментів, які ця категорія уособлює.

Нова Конституція України 1996 р. дає таке визначення: «Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України» : )ст. 140 Конституції України).

Отже, суть законодавчого визначення місцевого самоврядування: полягає в тому, що під останнім законодавець розуміє право самостійно вирішувати питання місцевого значення, яке здійснюється )реалізується) специфічним суб’єктом - територіальною громадою. Тобто це, якщо можна так висловитись, «колективне право», причому тут, очевидно, мається на увазі право як закріплена в юридичних нормах можливість певної поведінки, тобто так зване суб’єктивне право яке може проявлятися у можливості вчиняти певні активні дії )право на свої дії), вимагати від інших суб’єктів вчинення певних дій чи утримання від них )право на чужі дії), а також в можливості, звертатись до держави за захистом або примусовим виконанням )забезпеченням) свого права) право на дії держави.

Європейська Хартія Про місцеве самоврядування дає таке визначення: «Під місцевим самоврядуванням розуміється право і реальна здатність органів місцевого самоврядування у регламентуванні їм значної частини державних справ і управляти ними, діючи у межах закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення”.

Аналіз Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні”, інших нормативно-правових актів, пов`язаних з регламентацією місцевого самоврядування, свідчить про те, що наша держава дотримується зазначеної стратегії його розвитку. Адже відповідно до цих актів під місцевим самоврядуванням розуміється гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно, або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

У зазначених актах закріплені ознаки місцевого самоврядування По-перше, воно розглядається як одна з форм народовладдя, тобто специфічний спосіб організації влади, якою наділяються територіальні громади для здійснення управлінських функцій, як так зване локальне народовладдя По-друге, місцеве самоврядування визнається однією з фундаментальних засад правової держави і громадянського суспільства, способом їх створення та функціонування і, по-третє, воно вважається правом, але державою, іншими соціальними інституціями гарантується, з тим, щоб стало реальною здатністю, дістало практичне втілення.

Крім сутнісних, шляхом аналізу та синтезу, можна виділити формалізовані ознаки місцевого самоврядування. 3 нашої точки зору, це те, що його суб’єктами )носіями) є жителі села чи добровільно об`єднані у сільську громаду жителі кількох сіл, селища, міста, воно призначене для вирішення питань місцевого значення, здійснюється в межах законодавства України, має самостійну )самоврядну) та державну )делеговану) компетенцію, питання в межах місцевого самоврядування вирішуються самостійно або під відповідальність його органів та посадових осіб.

По-різному трактують поняття місцевого самоврядування вчені-теоретики та юристи-практики, Так, зокрема, професор Ш. Панейко в своїй науково-юридичнїй праці «Теоретичні основи самоврядування”. - Мюнхен, 1963 р, намагається пояснити суть місцевого самоврядування, дати власне розуміння цього питання: “Майже в усіх сучасних континентальних державах зустрічаємо в локальній державній адміністрації, з специфічним явищем, що, поруч адміністративних органів управління, які стоять в ієрархічному стосунку до центрального управління, виступають також органи, які не стоять в подібному стосунку до нього і мають, більшу самостійність у полагоджуванні справ публічної адміністрації. Ці органи називаються самоврядними органами і мають в окремих державах, крім згаданої і риси самостійності,