З іншого боку, слід погодитися з авторами, котрі висловлюють у науковій літературі тези про те, що функції органів місцевого самоврядування є похідними від функцій держави. "Це пояснюється насамперед тим, що будь-яка територіальна громада як спільність людей є цілісною соціальною системою, яка, у свою чергу, є складовою частиною (елементом) цілісної й динамічної соціальної системи вищого порядку... Саме тому місцевому самоврядуванню властиві певні державні функції, в реалізації яких тією чи іншою мірою беруть участь територіальні громади та обрані ними органи. Важко уявити сучасну демократичну, правову державу, в якій органи самоврядування, як одна із форм народовладдя, позбавлені права брати участь в реалізації таких загальновизнаних державних функцій, як політична, економічна, гуманітарна, екологічна тощо".

Проте участь місцевого самоврядування у реалізації державних функцій є обмеженою: по-перше, територіальною ознакою, по-друге, метою такої участі, адже головною функцією місцевого самоврядування відповідно до Конституції України є вирішення питань місцевого значення. Отже, місцеве самоврядування має брати участь у реалізації лише тих державних функцій, що безпосередньо пов'язані із забезпеченням життєздатності територіальної громади (освіта, охорона здоров'я, охорона громадського порядку тощо). Існуючу (на жаль) практику прийняття сільськими, селищними та міськими радами рішень з питань загальної соціально-політичної ситуації в Україні та оцінки міжнародних подій у цьому контексті слід визнати такою, що не відповідає правовій природі місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 140 Конституції України, пункту 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно з частиною першою статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Тлумачення вищенаведених норм дозволяє сформулювати декілька основних функцій місцевого самоврядування, які відповідають його правовій природі.

По-перше, основною функцією місцевого самоврядування є залучення членів територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища,! міста до самостійного вирішення питань місцевого значення, отже, до участі в управлінні місцевими справами. Реалізація цієї функції забезпечується переважно за допомогою форм безпосереднього волевиявлення територіальної громади (вибори, місцеві референдуми, загальні збори громадян за місцем проживання тощо). Проте громадяни беруть участь в управлінні місцевими справами і за допомогою індивідуальних форм реалізації ними цього права, наприклад, через * службу в органах місцевого самоврядування.

По-друге, місцеве самоврядування має забезпечувати комплексний соціально-економічний та культурний розвиток відповідної території. З цією метою органи місцевого самоврядування розробляють і затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку, цільові програми з інших питань місцевого значення, організують і контролюють їх виконання. Органи місцевого самоврядування сіл, селищ та міст мають право вносити пропозиції допрограм соціально-економічного та культурного розвитку районів і областей, а також до планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов'язаних із соціально-економічним та культурним розвитком території, задоволенням потреб населення.

По-третє, місцеве самоврядування як найближчий до громадян рівень влади покликане забезпечувати ефективне управління комунальною власністю, фінансовими ресурсами місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, здійснюють контроль за їх діяльністю, самостійно розпоряджаються доходами місцевих бюджетів, встановлюють місцеві податки та збори тощо. Чинний Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" підкреслює, що реалізація цієї функції покликана задовольняти насамперед інтереси відповідної територіальної громади, мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Адже право комунальної власності визначається Законом (ст. 1) як право територіальної громади володіти, доцільно, економко, ефективно користуватися і розпоряджатися майном, що належить їй, на свій розсуд і в своїх інтересах. За статтею 17 Закону, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розмір частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

У більшості розвинутих країн місцеве самоврядування здійснює таку важливу соціальну функцію, як задоволення потреб населення у соціально-культурних, комунально-побутових та інших послугах, що надаються місцевим самоврядуванням.

Заради справедливості слід зазначити, що законодавство України досі не в повній мірі сприймає цю концепцію, оскільки протягом багатьох років панування комуністичної ідеології думка про владу як суспільний інститут, покликаний "слугувати" населенню, вважалась буржуазним перебільшенням. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" хоча й оперує поняттям "соціальні послуги", пов'язує його із мінімальним рівнем соціальних потреб (тобто гарантованим державою мінімальним рівнем