форм народовладдя є специфічною формою реалізації останнього. Воно характеризується, по-перше, наявністю особливого суб’єкта - територіальної громади, тобто жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста, яка здійснює самоврядні функції безпосередньо та через представницькі органи, і по-друге, тим, що органи місцевого самоврядування не входять до механізму державної влади, а займають особливе місце у політичній системі. До того ж визнання у ст.7 Основного Закону місцевого самоврядування однією з фундаментальних засад конституційного ладу суспільства і держави означає необхідність встановлення демократичної, децентралізованої, самостійної системи управління, наділеної владними повноваженнями для вирішення питань місцевого значення.
Отже, місцеве самоврядування має свою внутрішню і зовнішню структуру. Як конституційно-правовий інститут воно включає: територіальний колектив, представницькі )виборні) та виконавчі органи, органи територіальної самоорганізації громадян та інші форми безпосередньої демократії, Співвідношення між різними елементами внутрішньої структури місцевого самоврядування залежить від багатьох факторів, в т.ч. і від політичної практики, що склалася в тій або іншій країні.
Місцеве самоврядування в Україні має певну систему, яка включає: 1) сільські, селищні, міські Ради народних депутатів та їх органи, тобто виконавчі комітети, постійні, та інші комісії і т. п.; 2) інші форми територіальної : самоорганізації громадян, а саме: а) громадські комітети і ради мікрорайонів, житлових комплексів ; б) домові, вуличні, квартальні, дільниці, селищні, сільські комітети.
3) форми безпосереднього волевиявлення населення місцеві референдуми, загальні збори )сходи) громадян.
Особливе місце в цій системі займають сільські, селищні та ін, міські Ради народних депутатів, які є органами місцевого самоврядування і об’єднують та координують на своїй території діяльність інших ланок місцевого самоврядування.
Система органів місцевого самоврядування будується відповідно до чинного адміністративно-територіального поділу держави.
Саме він і є територіальною основою цих органів. У переважній більшості країн парламентської демократії органи місцевого самоврядування мають дво-триланкову структуру : громада, округ, провінція.
Слід зазначити, що зовнішня структура органів місцевого самоврядування не завжди співпадає з адміністративно-територіальним поділом держави. В ряді країн парламентської демократії деякі ланки адміністративно-територіального поділу взагалі не мають своїх органів місцевого самоврядування )наприклад, кантони та округи у Франції, округи у ФРН).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
ЗАКОНОДАВСТВО :
1. Конституція України від 28 червня 1996р. 52с.
2. Європейська Хартія “Про місцеве самоврядування” від 15 жовтня 1965г. )) БД НАУ ЕКСПЕРТ.
3. Закон України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 1991р. Відомості Верховної Ради України, - 1991. -№ 83.
4. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 25.05.1997р. ))БД НАУ-ЕКСПЕРТ.
5. Указ Президента України „Про Положення про Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України та склад його правління” від 5 травня 1998 р. Урядовий кур’єр. – 1996.- 13 червня.
МОНОГРАФІЇ :
6. Карлов А. А. Формирование института местного самоуправления. -Київ -.Вища школа.- 1993. 125с.
8. Конституционное право иностранных государств, -Москва. -1996. 365с.
9. Кукушкин Ш. С. От первых Советов рабочих лепутатов к Советам народних депутатов. – Москва. –1979. 234с.
10.Лукьянов А.И. Развитие законодательства о советских представительных органах власти. - Москва. - 1978. 245с.
11. Панейко Ш. Теоретичні основи самоврядування, - Мюнхен. – 1963. 546с.
12.Смирнова Т.С. Правове регулювання місцевого самоврядування в Україні: Навч. Посіб. – К.: Вид. Дім „КМ Академія”, 2001. 262с.