Висновок

Таким чином, органи внутрішніх справ організовують і здійснюють свої повноваження у сфері боротьби з правопорушеннями та у процесі забезпечення правопорядку і громадського порядку. Вони діють у межах Конституції і законів України, які потребують значного оновлення, особливо Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси. Удосконалення потребує і певні форми та методи діяльності органів внутрішніх справ.

Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції місцеві державні адміністрації. Закон України “Про міліцію” закріпив повноваження місцевих рад щодо здійснення контролю за її діяльністю. Думається, що цей Закон, який приймався в умовах, коли ради були державними органами і міліція мала подвійне підпорядкування, уже застарів. Згідно з Конституцією України (ст. 7) держава гарантує і підтримує місцеве самоврядування, що зовсім не означає здійснення контролю органів місцевого самоврядування за державними виконавчими органами. Контроль за законністю діяльності всіх державних і недержавних органів на відповідній території згідно з Конституцією України (ст. 119) здійснює місцева державна адміністрація та судові органи. Нагляд за дотриманням законності ц діяльності міліції проводить Генеральний прокурор України та підлеглі йому прокурори.

Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями та населенням. Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення й засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю. У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичну мету. При виконанні службових обов’язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних громадських об’єднань.

При виконанні покладених на працівника міліції обов’язків він керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується начальниками – своєму безпосередньому і прямому. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, не може втручатися в законну діяльність працівника міліції. Захист життя, здоров’я, честі, гідності, майна співробітника міліції та членів його сім’ї гарантуються законом.

Образа працівника міліції, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на працівника міліції завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

Працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права, які не пов’язані зі службовою діяльністю. Звільнення працівника міліції зі служби у зв’язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускаються тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили. У разі затримання працівника міліції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він перебуває у призначених для цього установах органів внутрішніх справ окремо від інших осіб або на гарнізонній гауптвахті.

Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Вони користуються пільгами при розподілі житла; встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України.

На даний час, при таких умовах і при такій владі, думається, що все таки зміниться ставлення і держави , і населення щодо органів внутрішніх справ (ОВС зараз оточені з усіх сторін неповагою і презирством). А так хочеться, що їх сприймали з почуттям поваги, і, насамперед, довіри.

Список використаних джерел

Бармак М. В. Основи правознавства. – Тернопіль, 2000. – 244 с.

Битяк Ю. П. Адміністративне право України. – Харків, 2000, - 315 с.

Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво та місцеве самоврядування. – К.: Юрінком Інтер. – 2000. – 302 с.

Колпаков В. К. Адміністративне право України. – К.: Юрінком Інтер. – 1999. – 716 с.

Настюк М. Правознавство. – Львів.: Світ. – 1995. – 270 с.

Хуторян Н. М. Короткий юридичний словник. – К. – 1991. – 188 с.

Ібрагімов М. М. Професійна етика і естетична культура працівника ОВС КВШ МВС України. – К. – 1991. – 302 с.

Закон України “Про міліцію”. Науково-практичний коментар. – К. – 1996.

Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ.

Плани-конспекти проведення занять із службової підготовки з особовим складом галузевих служб УМВС та МРВВС області. – Тернопіль. – 2003. – 546 с.

Етичний кодекс працівника ОВС України (Схвалений колегією МВС України № 7 Км/8 від 05.10.2000 р.).

Закон України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” м. Київ. – 22 червня 2000 р.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Юрінком, 1996. – 80 с.

Національна Академія Внутрішніх Справ України

Інститут заочного та дистанційного навчання

Контрольна робота

з політології

на тему: “Політичні партії і партійні системи”

Студентки 2-К-А-курсу, навчальної групи № 7

Залікова книжка № 02-197-К-А

Палюги Ірини

Василівни

с. Вербка

вул. Б. Хмельницького, 5

Монастириський р-н

Тернопільська обл.

2004 р.

Національна Академія Внутрішніх Справ України

Інститут заочного та дистанційного навчання

Контрольна робота

з філософії

на тему: “Філософське поняття суспільства”

Студентки 2-К-А-курсу, навчальної групи № 7

Залікова книжка № 02-197-К-А

Палюга Ірина

Василівна

с.