Глава XI

Основні засоби ресоціалізації ' • засуджених до позбавлення волі І

Ці.'

§ 1. Поняття та правове регулювання режиму-в установах виконання покарань.

§ 2. Суспільно корисна праця як засіб ресоціалізації засуджених.

§ 3. Правова природа і основні завдання виховної роботи із засу-дженими.

§ 4. Правове регулювання та організація загальноосвітнього навчан-ня і професійної підготовки засуджених.

§ 1. Поняття та правове регулювання режиму | в установах виконання покарань '

На наш погляд, питання режиму позбавлення волі — одне з най-важливіших у кримінально-виконавчому праві. Термін "режим" час-то зустрічається в нормах діючого кримінального і кримінально-ви-конавчого законодавства. Проте в законі поняття режиму не визна-чене, а сам термін "режим" у законодавчих актах застосовується в різних значеннях. Таке неоднозначне вживання законодавцем термі-ну вимагає з'ясування його смислу.

Спроба визначити поняття режиму була зроблена ще у 20-ті ро-ки XX ст. проф. С. В. Познишевим: "Пенітенціарний режим, у ши-рокому смислі цього слова, обіймає всю систему заходів, за допомо-гою яких пенітенціарні установи прагнуть до досягнення своїх ці-лей". Професор Б. С. Утевський дав визначення режиму у вузькому смислі цього слова: "Режим складається з розпорядку дня, з регулю-вання порядку пересування в місцях позбавлення волі; із правил, які встановлюють форми спілкування засуджених із зовнішнім сві-том, із системи заходів заохочення і заходів дисциплінарного стяг-нення".

В юридичній літературі існує точка зору, згідно з якою норми ре-жиму, що мають каральний характер, входять до змісту покарання, а решта норм вказують на режим як на один з основних засобів ре-соціалізації засуджених. Дослідження норм притаманних режиму відбування покарання, показує, що їх можна розділити на чотири групи:

— норми, які встановлюють права і обов'язки засуджених;

— норми, які визначають межу ізоляції й інших правообмежень засуджених;

220

— норми, які регламентують або так чи інакше впливають на по-бут засуджених;

— норми, які обмежують конституційні й цивільні права засу-джених.

Отже, можна стверджувати, що норми, які регламентують ре-жим відбування покарання, визначають зміст кримінального пока-рання, тобто конкретизують кару. Цілком очевидно, що конкретиза-ція кари повинна мати на меті не лише спричинення засудженому певних позбавлень та обмежень фізичного, майнового, морального й іншого характеру, а й здійснювати позитивний вплив на суспільну думку з точки зору практичного втілення у життя окремих поло-жень кримінально-виконавчої політики, а також мати виховне зна-чення для засудженого.

В загальному значенні слово "режим" (франц. ге^ігпе, від лат. ге^ітеп — управління) розуміється як встановлений розпорядок життя (роботи, харчування, відпочинку тощо) або сукупність пра-вил, і норм для досягнення якоїсь мети1. Коли ж йдеться про режим засудженого до позбавлення волі, то цей термін вживається у спеці-альному, пенітенціарному значенні — як розпорядок життя людини, яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі (тосіиз уіуепсіі). У цьому разі режим визначає специфіку умов, привнесених у життя засуджених до кримінального покарання притаманним йому ком-плексом правообмежень.

Поміщення осіб, які скоїли злочини, в місця позбавлення волі ставить потребу врегулювання правом їх спосіб життя, в тому числі й такого, який на волі регулюється просто нормами загальнолюд-ської моралі. Це особливо важливо тому, що різні елементи пока-рання (кари) навмисне спрямовані на спричинення засудженому страждань, переживань (ізоляція від суспільства, тримання під вар-тою, обмеження в побаченнях тощо). Тому при визначенні юридич-ної природи режиму відбування покарання у вигляді позбавлення волі потрібно виходити насамперед з того, що це правовий інститут, який регламентує спосіб життя засудженого в УВП. І сьогодні в нормах кримінально-виконавчого права закріплено, що засуджені зобов'язані проживати в спеціально обладнаних установах під вар-тою і цілодобовим наглядом, дотримуватися суворих правил пове-дінки й розпорядку дня. Вони підлягають обшуку і догляду, в уста-новленому порядку ведуть листування, дістають побачення з рідни-ми тощо.

Словник іноземних слів. — М., 1985. — С. 423.

221

Тому всю сукупність правил, які визначають конкретний поря-док відбування покарання, встановлених кримінально-виконавчим законодавством і обов'язкових для засуджених, і слід вважати ре-жимом відбування покарання.

Разом з тим, можна дати і таке поняття режиму: це керований, регульований нормами кримінально-виконавчого права, реалізований у певній організаційно-правовій формі карально-виховний процес.

У літературі найбільш поширеними є три точки зору про понят-тя режиму. Він визначається як порядок діяльності виправно-трудо-вих установ (М. О. Бєляєв); як регламентування порядку тримання засуджених у виправно-трудових установах (М. Я. Пнзбург); як урегульований нормами кримінально-виконавчого права порядок ви-конання і відбування покарання (М. О. Стручков, І. О. Сперан-ський). Представники останньої точки зору характеризують поняття режиму неоднаково: як порядок реалізації позбавлення волі; сукуп-ність правил поведінки засуджених; порядок, що встановлений при відбуванні покарання; порядок тримання засуджених; сукупність правил, що регулюють обсяг обмежень, встановлених для засудже-них, і порядок їх реалізації.

На наш погляд, режим позбавлення волі складається з двох час-тин: 1) правил, які виражають правообмеження, що обумовлені ви-могами безпеки, і тому належать до змісту покарання; 2) правил особистої поведінки в жилому приміщенні, побуті, стосовно інших осіб (розпорядок дня, заборона лежати одягненим у ліжку і т. ін.), що входять до системи заходів виправного впливу, які не містять у собі елементів кари.

Звідси можна зробити висновок, що режим позбавлення волі — це встановлені нормами кримінально-виконавчого права порядок і умови відбування (виконання) покарання, які забезпечують реалі-зацію кримінально-правової кари, створюють умови для застосуван-ня заходів виправно-трудового впливу до засуджених для досягнен-ня цілей покарання.

Режим є структурним управлінським елементом цілісної систе-ми засобів виправлення засуджених або, як прийнято говорити в теорії управління, її підсистемою. Структурний елемент системи створюється для виконання певної функції. У функціях режиму про-являється