Серед функцій режиму в місцях позбавлення волі важливо вміти розрізняти основні — ті, для яких він створений і врегульований за-коном, і ті, які забезпечують їх виконання. Функції можуть виступа-ти як завдання, які формулюються відповідними положеннями закону.

222

До основних функцій режиму необхідно віднести: каральну; за-безпечення ефективного застосування заходів виправного впливу; виховну; функцію регулювання кримінально-правової кари; функцію спеціального та загального попередження.

Каральна функція. Закріплена в ст. 1 ВТК, де вказується, що виправно-трудове законодавство має своїм завданням забезпечення виконання кримінального покарання. Каральний вплив режиму міс-титься в самому факті позбавлення волі і в тих обмеженнях, які встановлені для засуджених. Характер обмежень залежить від виду УВП і може змінюватися під час відбування покарання. Каральна функція режиму покликана стримувати засуджених від скоєння но-вих злочинів не лише залякуванням, а й стимулюванням їх прагнен-ня до отримання тих благ, що, відповідно до закону, можуть бути надані особам, які стали на шлях виправлення.

Функція забезпечення ефективного застосування заходів виправного впливу. Складні та різноманітні завдання виправлення засуджених не можуть бути вирішені тільки засобами кари. Тому у кримінально-виконавчому законодавстві закріплене принципове по-ложення про необхідність застосування до осіб, які відбувають по-карання, заходів виправного впливу (ст. 2, 4 ВТК), що не мають оз-нак кари. Ці заходи в процесі застосування поєднуються з покаран-ням, активно взаємодіють з режимом. А режим створює умови для їх ефективної реалізації.

Відбування покарання у місцях позбавлення волі викликає по-требу врегулювання правом багатьох сторін життя, в тому числі й тих, які на волі регламентуються не так детально. Згідно із законом, в УВП засуджені обов'язково повинні працювати, відвідувати вихов-ні заходи, навчатися в школі чи на виробництві. Забезпечення цих обов'язків відповідає меті виправного впливу. За ухилення від захо-дів виправного характеру засуджені можуть бути піддані дисциплі-нарним стягненням.

Режим для заходів виправного впливу виступає немов би "точ-кою опори", завдяки якій організація і сприйняття виправного впли-ву проходить предметніше і полегшує цілеспрямованість виховання. Більше того, правообмеження в низці благ, що містяться в режимі, спонукають засуджених до намагання поповнити ці блага у сфері виправного впливу. У взаємодії з режимом, заходи виправного впли-ву сприяють правильному сприйняттю покарання засудженими, пе-реконують в його справедливості та необхідності відбути без пору-шень встановлених правил поведінки.

Виховна функція. У процесі виконання покарання, реалізації кари досягається завдання виправлення засуджених. У законі (ст. 7

223

ВТК) прямо вказується, що режим — один з основних засобів ви-правлення засуджених.

В юридичній літературі зазначається, що виховні можливості ка-ри суттєво обмежені. А якщо до режиму віднести тільки правила що виражають кару, то тоді він втрачає самостійне значення. Саме режим у цілому, тобто в сукупності його каральних елементів і тих що не носять ознак кари, становить один з основних засобів виправ-лення засуджених.

Реалізація виховної функції режиму дозволяє посилити його роль, підкріпити виховання за допомогою кари власне вихованням. Саме з цих позицій можна глибше зрозуміти можливості режиму, який передбачає формування належної поведінки засуджених.

Виховна функція режиму зводиться до того, що він

1) може бути поштовхом до морального удосконалення особи че-рез спричинення засудженому переживань і страждань, які пов'яза-ні з втратою волі;

2) сприяє формуванню в засудженого необхідних не тільки в УВП, а й на волі корисних навичок і якостей, оскільки привчає його до систематичного, довготривалого та суворого дотримання встанов-лених правил поведінки;

3) сприяє в сукупності з іншими засобами виправлення вихован-ню у засуджених високої правосвідомості;

4) допомагає подолати негативні риси особи, які призвели її до скоєння злочину, усвідомити цінність втрачених благ;

5) сприяє вихованню у засуджених стійкості проти скоєння зло-чинів у майбутньому.

Аналіз поведінки засуджених в УВП показує, що порушення ре-жиму допускаються, як правило, у початковий період відбування по-карання, коли засуджені сприймають режим тільки як примус. Уся діяльність працівників УВП повинна бути спрямована на те, щоб пе-реконати засудженого в доцільності й необхідності дотримуватися встановлених для них правил поведінки. Заходами переконання в цьому разі є не тільки слово (агітаційно-пропагандистська робота), а й сама обстановка в УВП, застосування заходів заохочення до осіб, які дотримуються вимог режиму, і заходів стягнення до його порушників.

Функція регулювання кримінально-правової кари. Режим по-збавлення волі не тільки конкретизує це покарання, а й є регулято-ром його каральної сили, виступає основним критерієм при визна-ченні виду позбавлення волі. Регулятивна функція режиму реалізу-ється через створення різних умов тримання залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, особи і поведінки

224

засудженого. Ці умови дістали своє відображення у відповідних нор-мах кримінально-виконавчого законодавства (статті 45—47 ВТК).

функція спеціального і загального попередження. Криміналь-но-правова кара, яка виражена в режимі позбавлення волі, відповід-но до ст. 1 ВТК застосовується для попередження нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Караючи засудженого, режим одночасно виконує функції виховання, спеціальної і загальної пре-

венції.

Спеціально-попереджувальна функція режиму полягає в тому,

що, по-перше, завдяки організаційно-правовому впливу на засудже-ного в процесі відбування покарання створюються такі умови, з до-помогою яких вчинення злочину надзвичайно важко або неможли-во; по-друге, кара, виражена в режимі, чинить на свідомість і волю засудженого винятковий за своєю силою вплив, викликає у нього моральні переживання і страждання, такий психічний стан, який здатний стримати засудженого від скоєння нового злочину.

Ця функція реалізується шляхом ізоляції засуджених і постійно-го нагляду за ними, точного і неухильного виконання ними своїх обов'язків, перегляду кореспонденції, огляду посилок, передач, бан-деролей, застосування заходів стягнення і безпеки, проведення опе-ративно-розшукових та інших заходів, які безпосередньо спрямовані на профілактику злочинів з боку засуджених.

Безпосередній