Перша група містить загальні СТП, які регламентують порядок розроблення, оформлення, затвердження і впровадження СТП, а також впровадження ДЕСТ і ГСТ, роботу комісій тощо.

Друга група містить СТП на функції управління якістю, що відповідають цілям управління. Усі елементи цієї групи повинні бути методично та інформаційно впорядковані відповідно до структури стандартизованих функцій управління, що дає змогу ефективно використовувати і приводити їх форми, зручної для оброблення на ЕОМ, тобто з'являється можливість створення машино-орієнтованих СТП (МО СТП).

Третя група — СТП на функціонування ланок усіх рівнів організаційної структури управління, ураховуючи підрозділи спеціалізованої служби управління якістю і загальної організаційної структури підприємства. Ці СТП визначають кількість та загальний зміст функцій управління якістю у підрозділах, встановлюють порядок їх виконання і визначають зв'язки у сфері виконуваних функцій з ланками вищих рівнів управління, підпорядкованими підрозділами одного рівня.

1.3. Зарубіжний досвід управління якістю продукції і праці

ікавий досвід системного підходу до управління якістю продукції нагромаджений за кордоном, зокрема у США та Японії.

Характерною особливістю сучасних систем управління якістю, що мають на меті задовольнити потреби ринку, є не лише ефективність з технічного й організаційного поглядів. Вони повинні легко піддаватися аналізові, бути недвозначними і зрозумілими, чітко розробленими і прийнятними для споживачів, громадськості та відповідних урядових організацій.

Таке комплексне управління якістю забезпечує конкурен-тоспроможність виробника як на національних, так і на міжнародних ринках. Окрім того, воно дає фірмі підставу для прийняття доцільних, ініціативних і наступальних рішень. Справді, багато фірм, які вперше зарекомендували себе на нових ринках, і фірми, котрі віднедавна мають заслужену репутацію у сфері якості

Контроль якості відіграє значну роль у будь-якому виробничому процесі. При масовому виробництві заходи, спрямовані на контроль якості, концентруються навколо продукції, а при випуску дрібносерійної продукції— навколо управління процесом.

Під час організації контролю якості важливо врахувати два основні міркування. Перше: контроль якості — справа кожного. Кожен підрозділ фірми має обов'язки щодо якості продукції. Друге: оскільки контроль якості — справа кожного, то це може стати нічиєю справою. Керівництво фірми мусить усвідомити, що чимало окремих обов'язків з контролю якості виконуватиметься ефективно тільки тоді, коли вони спираються на ретельно організовану, справді сучасну службу, яка займається лише контролем якості.

Основу сьогоденної практики управління якості продукції у промисловості Японії становить розширена й ускладнена концепція комплексного управління якістю продукції. Японці знайшли шлях практичного втілення ідеї контролю якості на робочому місці. Робиться наголос на попередженні браку так, щоб відпала потреба у проведенні частих поточних перевірок. Відповідальність за якість покладають не на контролерів, а на самих виробників: верстатника, бригадира, складальника залежно від ситуації — у тому полягає базовий принцип японського підходу до управління якістю.

Ідеї, розроблені у США, про які йшлося раніше, значно краще втілені в Японії завдяки специфіці японських умов. Це схильність японців до збереження рідкісних ресурсів, у даному разі до економії за рахунок ліквідації втрат, викликаних виробництвом неякісної продукції; це загальнокультурні умови, які перешкоджають розвитку тенденції до спеціалізації (зокрема і спеціалізації у галузі контролю якості), що зумовило закріплення відповідальності за забезпечення якості за безпосередніми виконавцями — виробничими підрозділами.

Оцінювання та аналіз факторів зовнішнього середовища.

Передбачає оцінювання та аналіз факторів зовнішнього середовища групою експертів, у яку входять працівники організації (директор, юрисконсульт, головний бухгалтер, менеджери та торгові агенти). Фактори оцінюються за шкалою [-5; 5], при цьому межі пікали відповідно відображають максимальний негативний та позитивний вплив факторів на організацію, 0 демонструє, що фактор на організацію впливає нейтрально. Сума вагомостей усіх факторів становить одиницю, тобто рівень вагомості для кожного фактора визначається за допомогою коефіцієнтів. Зважений рівень впливу факторів розрахо-вується як добуток впливу фактора у балах та рівня вагомості. Результати експертних оцінок впливу факторів зовнішнього середовища на організацію зведено у табл.

Результати експертного оцінювання впливу факторів зовнішнього середовища на ТзОВ "Прикарпатська фінансова компанія"

Фактори |

Середня експертна оцінка | Середня вагомість |

Зважений рівень впливу, бали

Споживачі | +5 | од | +05

Постачальники | +3 | од | +03

Конкуренти | -2 | од | -02

Державні органи влади | -3 | 005 | -015

Інфраструктура | -5 | од | -05

Законодавчі акти | -3 | 008 | -024

Профспілки партії та інші громадські | +2 | 004 | -008

Система економічних відносин у державі | +3 | 004 | +012

Організації-сусіди | 0 | 003 | 0

Міжнародні події | -3 | 005 | -015

Міжнародне оточення | +2 | 005 | +01

Науково-технічний прогрес | -4 | 008 | -032

олітичні обставини | +3 | 001 | +003

Соціально-культурні обставини | -2 | 005 | -од

Рівень техніки та технології | -3 | 007 | -021

Особливості міжнародних економічних | -4 | 003 | -012

Стан економіки | -3 | 002 | -006

Отже, як видно з табл. на діяльність організації найбільш позитивно впливають такі фактори зовнішнього середовища, як споживачі, постачальники, система економічних відносин у державі. При цьому необхідно зауважити, що більшість з аналізованих факторів (10 з 17) здійснюють негативний вплив на діяльність організації, а найбільш негативно-діючими чинниками є інфраструктура, науково-технічний прогрес, законодавчі акти, рівень техніки та технології, конкуренти.

Організаційна структура