13

Контракт укладається не з посадою (як строкова трудова угода), а з людиною. Контракт передує при-значенню або укладається після обрання (конкурсу) і має прямий характер, є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення. Його зміст визна-чається не тільки законодавством про працю - типовою формою контракту, а й особливими умовами праці, винагороди, відповідальності, розірвання контракту, які мають індивідуальне значення бо можуть і не передбачатися вказаними вище нормативами. Як строки дії встановлених контрактом трудових відносин, так і пільги, гарантії є предметом погодження обох сторін.1 Разом з тим, може бути обмежено право на звільнення за власним бажанням при відсутності поважних причин, а відповідальність за дострокове розірвання контракту (неустойка) непередбачена.

1 Див.: "Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства що є у загальнодержавній власності, при найманні на роботу". Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.III.1993 р. № 203.

14

2. Види державних службовців, їх функції. Права та

обов'язки

Цетральне місце у проблемі визначення державних службовців як суб'єктів адміністративно-правових відносин, займає питання про види професійних службовців. Треба вказати на два підходи до класифікації службовців.

Виходячи з такої ознаки, як "зміст діяльності" у сфері управління, у кадровій політиці, 'у підготовці, прийнятті юридичних актів виконавчої влади, "Єдина номенклатура посад службовців" (1967 р.) пропонує поділ службовців на три групи. Це керівники, спеціалісти, технічні виконавці. Така класифікація віддзеркалює суто функціональні позиції працівників адміністративно-управлінського персоналу у сфері обслуговування виробничо-господарської діяльності. Інший підхід запропоновано кримінальним законодавством і розвинуто вченими-юристами, зокрема представниками науки адміністративного права. За основу класифікації взято момент володіння владними повноваженнями, обов'язковими якщо не для всіх службовців, то для окремих їх категорій. При цьому такі повноваження закріплюються за тим чи іншим видом службових посад.

Службове призначення цієї типології полягає у тому, щоб відігравати роль відповідного індикатора при вирішенні питання про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності (при кваліфікуванні діяння) за вчинення службового правопорушення.

15

Тут виділяють адміністративно-допоміжний пер-сонал, функціональний (оперативний, основний) склад органу, службових осіб, представників влади.

Перша категорія службовців, виконуючи дії так званого матеріально-технічного характеру, готує умови для здійснення юридичне значущих дій. Самі по собі матеріально-технічні дії (операції) юридичних наслідків за собою не тягнуть. До цієї категорії відносимо секретарів, стенографісток, діловодів,, архіваріусів, табельників, лаборантів тощо.

До функціонального складу належать службовці, які особисто здійснюють функції, заради яких і створено орган (установу). Вони лікують, викладають, ведуть наукові дослідження, здійснюють юридичний захист тощо, тобто - здійснюють професійну діяльність. Такі посади не пов'язані з керівною, організаційною діяльністю, а отже, дії службовців, що їх займають, лише як виняток, можуть тягти за собою юридичні наслідки. Йдеться про викладачів, які здійснюють атестацію чи екземенування, лікарів, що видають лікарняні листки, звільняючи від роботи, чим створюють юридичні підстави до використання фонду соціального страхування.

До службових осіб відносять службовців держав-них, недержавних організацій, місцевого самовряду-вання, приватного сектору, які своїми діями створю-ють юридичні акти чи здатні породжувати, змінювати, припиняти конкретні юридичні відносини. Вони розпо-ряджаються коштами, видають накази і розпорядження, укладають інструкції та довідки, господарські дого-вори, контракти і акти ревізій, рапорти чи службові (доповідні) записки, виконують контрольно-наглядові

16

дії, відають питаннями кадрів, застосовуюють юри-дичні санкції, розглядають скарги тощо.

Нарешті, представники виконавчої (адміні-стративної) влади - це державні службовці, чиї дії поширюються на так званих "третіх осіб", тобто осіб, адміністративне не підпорядкованих представникам влади. Йдеться про значні контингенти населення або всіх громадян яи певні категорії службових осіб. Отже, владні повноваження представників влади мають виявлятися у територіальному або галузевому вимірах.

Широке коло представників влади включає представників законодавчої та юрисдикційної влади: депутатів будь-якого рівня, прокурорсько-судових працівників.

Вузьке коло - представники виконавчої влади (представники міліції, державних спеціалізованих інспекцій, антимонопольної та податкової служби, представники органів транспорту, що наділені правом провадження в справах адміністративних правопорушшень. Представники державної контрольно-ревізійної служби).

? <3?~ &-~&tЈ&l*~ ,

Права державних службовців можна розглядати окремо від їхніх обов'язків у сфері державного управління. Але в деяких випадках ті й інші самостійного значення не мають, а виступають як правообов'язки. Такі повноваження регламентовано як у Конституції, так і в багатьох законах - про державну службу, статус суддів, адвокатуру, прокуратуру, освіту, міліцію, митну справу, охорону здоров'я, про підприємства і т. п.

Так, основними обов'язками службовців, згідно чинного законодавства є: "додержання Конституції

17

України та інших актів законодавства України; за-безпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; не-допущення порушень прав і свобод людини та громадя-нина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне ви-конання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збережен-ня державної таємниці, інформації про громадян., що стала їм відома під час виконання обов'язків дер-жавної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (Стаття 10.)"1.

При цьому не застосовується відповідальність за матеріальні збитки, які можна віднести на рахунок "номально-припустимого виробниче-господарського ризику". Ризик визначається виправданим, якщо управлінська операція відповідає сучасним науково-технічним знанням та вчинена у суспільно-корисних цілях, у відповідності з досягнутим науково-технічним рівнем.

Орган виконавчої влади (його представник), маючи право на помилку в оцінці ситуації, не має права на явну помилку, що характеризується одночасно її серйозністю та очевидністю. Явна помилка