26.11.1991 р. // ВВР. - 1991. - № 14. - С. 169.

6. Закон України "Про державний захист працівників

суду і правоохронних органів" від 23.XII.1993. //

ВВР. - 1994. - № 11.

7 . Закон України "Про оперативно-розшукову

діяльність" від 2.III.1992. // ВВР - 1992. - № 22. -

С. 33.

8. "Положення про порядок укладання контракту з

керівником підприємства що є у загальнодержавній

власності, при найманні на роботу". Затверджено

постановою Кабінету Міністрів України від

19.III.1993 р. № 203.

9. Коваль Л.В. Адміністративне право. - К. : "Вентурі", 1996.

10. Кримінальний кодекс України: Нормативні акти кримінально-правового значення (станом на 1.1.1997 року). - К.: А.С.К., 1997.

24

З. Проблеми правового статусу державного службовця в Україні:

Невиконання державним службовцем своїх обов'язків

тягне застосування щодо нього юридичної відповідальності у вигляді одного з чотирьох її

видів.

А) дисциплінарна відповідальність. Згідно статті 14, Закону України "Про державну службу" до державних службовців застосовуються дисциплінарні стягнення за: "... невиконання чи неналежне вико-нання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з про-ходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він пра-цює".1 До службовців, крім дисциплінарних стяг-нень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дис-циплінарного впливу: попередження про неповну служ-бову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду тощо2. Заходи службової дисципліни розрахова-но на тих, хто перебуває на службі - особливому тру-довому, службовому відношенні службовця до держави (власника), що витікає з факту перебування на службі, виконання обов'язків служби. Службові особи, що не мають начальства по службі (відсутнє вла-довідношення), наприклад, депутати Рад, не підпорядковуючись у виконанні посади нічиєму впли-вові, крім власної правосвідомостів, право-

1 Закон України "Про державну службу" // Зкони України. Т. 6. - С. 237.

2 Там же. - С. 237.

25

обов'язків, що витікають із законодавчих актів, не підлягають і дисциплінарній відповідальності.

Особливість дисциплінарної відповідальності у тому, що підстави (конкретні склади) застосування дисциплінарної відповідальності не можуть бути точно визначені у законі, тому залишається широкий простір начальницькому розсудові (адміністративної дискреції).

Законодавча база дисциплінарної відповідальності така: типові правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції, статути та спеціальні положення про дисципліну працівників окремих галузей управління (начальницький склад Збройних Сил, Служби безпеки, Внутрішніх справ, транспорту, зв'язку, судді, прокурори тощо).

Розрізняють три види дисциплінарної відповідальності: загальну, спеціальну та для керівних і виборних працівників.

На підставі правил внутрішнього трудового розпорядку несуть відповідальність більшість службовців державних органів та недержавних структур. Згідно з чинним законодавством, до цих порушників застосовуються догана або звільнення. Лише у випадках укладення з працівниками контрактів останніми може бути передбачено застосування інших видів дисциплінарних стягнень - зменшення посадового окладу, встановленого штатним розкладом, тарифного розряду та ін.

На підставі спеціальних положень і статутів про дисципліну службовців специфічних галузей дер-жавного управління, де вона відіграє особливу роль, дисциплінарні стягнення більш суворі і численні.

26

Так, починаючи з зауваження, догани, Дисциплінарний статут Збройних Сил передбачає також і арешт з утри-манням на гаупвахті до 15 діб або пониження у військовому званні на один ступінь.

Дисциплінарна відповідальність за підлеглістю поширюється на службових осіб керівного складу і таких, що зайняли посади за виборами. Тут також формами відповідальності є догана і звільнення. Службові особи, що служать за виборами, можуть бути звільнені лише у формі відкликання, а якщо їх призначено звільняються у загальному порядку.

Дисциплінарні стягнення застосовуються службовою особою (органом), від якої залежить призначення (звільнення) службовця на посаду, або службовою особою (органом), вищестоячим щодо вказаних осіб (органів). Стягнення накладаються за власною ініціативою службових осіб (органів) або на пропозицію осіб (органів), які повноважні робити обов'язкові пропозиції щодо накладання дисциплінарних стягнень.

Якщо дисциплінарною провиною завдано збитків майну юридичної чи фізичної особи, винуватці, крім дисциплінарної відповідальності, можуть відповідати у позовному порядку. Ці стягнення застосовуються не пізніше одного місяця з дня провини. Строк давності - шість місяців з дня вчинення.

Відповідно до загального порядку, трудові спо-ри цієї категорії вирішуються судами після їх попе-реднього розгляду у комісіях з трудових спорів (КТС), профспілкових комітетах. Порядок оскарження дисциплінарних стягнень, що накладаються на службо-вих осіб у порядку підлеглості, передбачений у кон-

27

кретних законодавчих актах, статутах, положеннях (наприклад, Закон України "Про прокуратуру", Дис-циплінарний статут Збройних Сил, "Про статус суддів" та ін.).

б) кримінальна відповідальність. Кримінальна відповідальність службових осіб настає за так звані службові злочини (ст.ст. 165-171 Кримінального Кодексу України)1, які за характером та проявом порушень поділяються на три види:

1) порушення повноважень: невиконання (неналежне виконання) повноважень (недбалість, "бездіяльність влади")(ст. 167 КК України);

2) перевищення повноважень: вчинення службовою особою акту, на який вона не мала законної влади, вихід за межі такої або недотримання відомих форм, процедур (одноособове вирішення справи, яка має вирішуватися колегіальне, або вчинення дій, які ніхто не має права здійснювати чи дозволяти тощо( ст. 166 КК України);

3) вчинення акту, що входить до повноважень, але з метою, яку не передбачає закон (зловживання владою або службовим становищем (ст. 165 КК України), хабарництво (ст. 168 КК), посадовий підлог (ст. 172 КК). Всі вони є загальними злочинами, оскільки мо-жуть бути вчинені у будь-якій галузі державного апа-рату, в об'єднаннях громадян, у приватних структу-рах. До того ж в окрему групу ці злочини виділяються не за об'єктом посягання а за суб'єктом такого.

1 Кримінальний кодекс України: Нормативні акти кримінально-правового значення (станом на 1.1.1997 року). - К.: А.С.К., 1997. -