Широке коло представників влади включає представників законодавчої та юрисдикційної влади: депутатів будь-якого рівня, прокурорсько-судових працівників.

Вузьке коло – представники виконавчої влади (представники міліції, державних спеціалізованих інспекцій, антимонопольної та податкової служби, представники органів транспорту, що наділені правом провадження в справах адміністративних правопорушень. Представники державної контрольно-ревізійної служби).

Правовий статус державних службовців – це сукупність прав, обов’язків, свобод та обмежень, що встановлені законами і гарантовані авторитетом держави.

Права державних службовців можна розглядати окремо від їхніх обов'язків у сфері державного управління. Але в деяких випадках ті й інші самостійного значення не мають, а виступають як правообов'язки. Такі повноваження регламентовано як у Конституції, так і в багатьох законах – про державну службу, статус суддів, адвокатуру, прокуратуру, освіту, міліцію, митну справу, охорону здоров'я, про підприємства і т. п.

Так, основними обов'язками службовців, згідно чинного законодавства є: "додержання Конституції України та інших актів законодавства України; за-безпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; не-допущення порушень прав і свобод людини та громадя-нина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне ви-конання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збережен-ня державної таємниці, інформації про громадян., що стала їм відома під час виконання обов'язків дер-жавної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (Стаття 10.)"11 Закон України "Про державну службу" // Закони України. Т. б. - С.233-235..

При цьому не застосовується відповідальність за матеріальні збитки, які можна віднести на рахунок "нормально-припустимого виробниче-господарського ризику". Ризик визначається виправданим, якщо управлінська операція відповідає сучасним науково-технічним знанням та вчинена у суспільно-корисних цілях, у відповідності з досягнутим науково-технічним рівнем.

Орган виконавчої влади (його представник), маючи право на помилку в оцінці ситуації, не має права на явну помилку, що характеризується одночасно її серйозністю та очевидністю. Явна помилка має кваліфікуватися як один з різновидів зловживання владою.

Державний службовець, як суб'єкт адміністративних правовідношень, вчасно і точно ви-конуючи адресовані йому правові акти, має при цьому усвідомлювати, чи є цей акт законним - у разі одер-жання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні – повідомити вищу за посадою особу (Стаття 10, п.2)1, оскільки у разі невиконання цього, нестиме відповідальність нарівні з особою, що видала такий акт, як співучасник (стаття 19 Кримінального кодексу України).11 Кримінальний кодекс України: Нормативні акти кримінально-правового значення (станом на 1.1.1997 року). - К.: А.С.К., 1997

Державні службовці мають право знайомитися з деякими відомостями, що складають державну або служ-бову (професійну) таємницю, внаслідок чого на них покладено обов'язок зберігати ці відомості в таємниці. Перелік відомостей, що складають державну таємницю, встановлюється та затверджується у загаль-нодержавному масштабі22 Див.: Закон України "Про державну таємницю" від 21.1. 1994. // ВВР. - 1994. -№ 16. - С. 94., а відомостей, що складають службову таємницю, - окремими державними органами (митна, податкова служби тощо). Встановлено кримінальну відповідальність за розголошення держав-ної таємниці, або втрати документів, що містять державну таємницю, безпідставне засекречування інформації тощо. Відповідальність за розголошення відомостей, які становлять комерційну таємницю, та-кож передбачено законом11 Закон України "Про підприємства" від 27. III, 1991. // ВВР. - 1991. - № 24. -С. 273.

До комплексу гарантій трудових прав входить нормована тривалість робочого часу, який "визна-чається відповідно до законодавства про працю України" (Стаття 20)22 Закон України "Про державну службу" // Зкони України. Т. 6. - С. 236-238.. Оплата праці державних служ-бовців здійснюється на підстав Закону України "Про державну службу" (Стаття 33): "Заробітна плата дер-жавних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Поса-дові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю".33 Закон України "Про державну службу" // Зкони України. Т. б. - С. 242-245. Передбачено також право пра-цювати за сумісництвом (у тому числі за основним місцем роботи), грошові заохочення: "за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним служ-бовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. За особливі трудові заслу-ги державні службовці представляються до державних нагород та присвоєння почесних звань(Стаття 34)".

Звільнення з посади може мати місце у таких випадках, передбачених у Розділі VI "Припинення дер-жавної служби" Закону України "Про державну службу". На основі загальних підстав, передбачених Кодек-сом законів про працю України. А також, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходжен-ням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним служ-бовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки дер-жавних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) вияв-лення або виникнення обставин, що перешкоджа-ють перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови