Розділ І ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА АГРАРНОГО ПРАВА

§ 1. Поняття і предмет аграрного права

1. Аграрне право України — одна з найважливіших галузей національного права. Воно певною мірою є правонаступни-ком як колишнього колгоспного, так і сільськогосподарсько-го права. Однак на відміну від останнього (комплексної, ін-тегрованої галузі) аграрне право України перебуває в стані становлення як самостійної та інтегрованої галузі національ-ного права, котрій притаманні власний предмет, власні й част-ково інтегровані об'єкти, власні суб'єкти, методи, система.

Кожна галузь права характеризується властивим їй пред-метом правового регулювання. Таким своєрідним предметом є аграрні правовідносини, які, по-перше, випливають із спе-ціальної правосуб'єктності суб'єктів аграрного права, із специфіки їхніх завдань та предмета діяльності; по-друге, складаються в сфері виробництва продуктів харчування, про-довольства і сировини рослинного і тваринного походження, переробки і реалізації останньої суб'єктами аграрної підпри- \ ємницької діяльності. Аграрні правовідносини як предмет аграрного права являють собою взаємопов'язані інтегровані відносини майнового, земельного, членського, учасницького, корпоративного, управлінського й трудового характеру в усій багатогранності їх прояву в процесі здійснення завдань діяль-ності суб'єктів аграрного підприємництва.

їм притаманний певний суб'єктний склад, наділений спе-ціальною правосуб'єктністю, а також об'єктний склад, тобто засоби виробництва продуктів харчування, сировини й про-довольства рослинного і тваринного походження. Тому особ-ливістю діяльності суб'єктів аграрного підприємництва і властивостями об'єктів аграрного права визначається своє-рідність предмета аграрного права як галузі національного права. На своєрідність цього предмета впливає також прита-манне українському аграрному праву визначення й здійснен-

ня соціально-економічної діяльності колективних, коопера-тивних, корпоративних (по суті — приватних) та державних виробників товарної маси продовольства, продуктів харчу-вання і сировини рослинного і тваринного походження.

2. Предметом аграрного права є ті суспільні (в тому числі виробничі, підприємницькі та соціального спрямування) від-носини, що виникають у зв'язку з утворенням (заснуванням) і статутною діяльністю суб'єктів аграрного підприємництва всіх форм власності та легальних організаційно-правових форм господарювання. Вони являють собою складний комп-лекс відносин як за складом суб'єктів (зокрема громадян, які беруть участь і є членами чи акціонерами або учасниками суб'єктів аграрного підприємництва, кооперативного чи кор-поративного типів), так і за предметом та змістом. Суб'єкта-ми цих відносин є кожний аграрний ^підприємець зі статусом юридичної особи приватного права кооперативного чи кор-поративного типів і відповідно його члени чи акціонери або учасники. У підприємствах кооперативного типу між цією юридичною особою (кооперативом) та його членами виника-ють складні, засновані на праві членства, внутрішньогоспо-дарські трудові, управлінські, майнові та земельні правовід-носини. Як родове поняття всі вони складаються з окремих видів і зумовлюються характером виробничо-господарської, фінансової, соціально-побутової діяльності аграрного суб'єк-та підприємництва. Кожний з видів цих відносин має прита-I манний йому суб'єктний склад (наприклад, орган управлін-I ня), об'єкт та зміст правового регулювання. Майнові відноси-I ни, що складаються при цьому, своєю соціально-економіч-I ною основою мають власність і право власності, засноване на І членстві. Останнє позначається як на характері трудових, уп-I равлінських відносин, так і на сутності майнових відносин, І що виникають при розподілі прибутків між членами утворен-I ня, зокрема при одержанні членами колективного сільсько-I господарського підприємства (КСГП), сільськогосподарсько-I го виробничого кооперативу (ВСГК) чи спілки селян (СпС) І свого паю в разі виходу зі складу такої юридичної особи. Усі І Ці відносини за своїм предметом і суттю є аграрними.

3. Відмова від монополії державної власності та піднесен-ня значущості приватної власності у сфері сільськогосподар-ського виробництва через створення селянських (фермер-| ських) господарств привели до розширення предмета аграр-

ного права. Цим предметом, насамперед, є відносини приват-ї ної власності селянського (фермерського) господарства на зе-' мельну ділянку, надану особі державою для ведення товарно-го сільськогосподарського виробництва, відносини власності на засоби, знаряддя і продукцію виробництва, своєрідні від-носини між членами родини з приводу майна, спільної праці, розподілу доходів, одержаних внаслідок господарювання. Правосуб'єктність цього аграрного товаровиробника визна-чається (поряд із загальними нормативними актами) також Законом "Про селянське (фермерське) господарство", яким урегульовано відносини, що за своїм предметом і суттю є ви-ключно аграрними.

4. Самостійним видом аграрних відносин як різновиду предмета аграрного права є відносини, що виникають внаслі-док утворення міжгосподарських підприємств (об'єднань). Предметом аграрного права в даному разі є відносини щодо створення цих державно-колективних суб'єктів підприєм-ництва, майнові відносини щодо утворення їх статутного фонду, визначення правового режиму майнових фондів, роз-поділу одержаних прибутків, а також визначення правового становища часток учасників як суб'єктів права спільної част-кової власності. За своєю правовою природою є аграрними і управлінські відносини, що утворюються в процесі управлін-ня ними на засадах самоврядування і демократії.

5. В Україні набула поширення практика організації в ко-лективних, кооперативних, корпоративних акціонерних аг-рарних утвореннях зі статусом юридичних осіб приватного права і в державних сільськогосподарських підприємствах внутрішньогосподарських орендно-підрядних формувань. Ці формування спрямовані на вдосконалення організації праці, підвищення рівня матеріальної заінтересованості працівни-ків у піднесенні результативності сільськогосподарського виробництва.

Правове регулювання орендно-підрядних взаємин здій-снюється локальними внутрішньогосподарськими актами, якими регулюються своєрідні внутрішньогосподарські органі-заційні, майнові, трудові, соціально-побутові та інші відноси-ни. Внутрішньогосподарські орендно-підрядні відносини між кооперативними, колективними, акціонерними і державними підприємствами в особі їхніх органів управління, з одного бо-

ку, і колективом орендно-підрядного підрозділу або окремим працівником, з іншого, — є внутрішньогосподарськими аг-рарними відносинами організації праці незалежно від того, яку форму господарського розрахунку вони використовують. З впровадженням і функціонуванням у сільському госпо-дарстві внутрішньогосподарської та інших видів оренди ви-никли нові майнові, трудові, земельні й відповідно — органі-заційно-управлінські, виробничо-господарські відносини, які за своїм характером і змістом є