6. Землі сільськогосподарського призначення надаються фермерам, а також колективним, кооперативним, акціонер-ним сільськогосподарським підприємствам за правом влас-ності або правом користування, з державним і спільним (у тому числі й з іноземним капіталом) — за правом користуван-ня безстроковим чи строковим, в тому числі — за правом оренди.

Земля одночасно є об'єктом як земельного, так і аграрного права. Ті суспільні відносини, які виникають та існують з приводу земель сільськогосподарського призначення, є час-тиною саме аграрних відносин і відповідно — складовою предмета аграрного права. Коло цих відносин охоплює: по-рядок і умови надання права власності на землю та права зем-лекористування, зміст цих правомочностей, а також питання організаційно-управлінського забезпечення раціонального використання й охорони земель сільськогосподарського при-значення.

7. Аграрні підприємці колективно-кооперативного типу, державні сільськогосподарські підприємства реалізують своє статутне право відповідно до існуючого економічного меха-нізму господарювання. Останній являє собою сукупність ор-ганізаційних, економічних та правових засобів, форм, мето-дів, що забезпечують функціонування аграрної економіки й тих ринкових товарно-грошових відносин, які запроваджу-ються в сучасних умовах. Своєрідним компонентом цього ме-ханізму є становлення ринкової, біржової торгівлі, державне стимулювання (податками, пільгами, кредитами) виробницт-ва певних видів продукції, а також існуючий порядок заготі-вель сільськогосподарської продукції через державні закупів-

лі, визначення цін на сільськогосподарську продукцію, сіль-ськогосподарську техніку, транспортні засоби, виробничо-технічне обслуговування та ін.

Таким чином, вище окреслено практично все коло реаль-них конкретних суспільних відносин, які існують в аграрному виробництві та в усій підприємницькій діяльності виробників товарної продукції харчування рослинного і тваринного по-ходження, заснованих на різних формах власності.

Ці суспільні відносини функціонують протягом усієї діяльності, починаючи з планування і вибору видів прибутко-вої продукції, організації самого виробництва і закінчуючи транспортуванням, зберіганням та реалізацією продуктів хар-чування, зокрема сільськогосподарської продукції і сирови-ни, в тому числі й у переробленому вигляді. Зазначені відно-сини є сільськогосподарськими, оскільки вони складаються в повсякденній діяльності аграрних товаровиробників і функ-ціонують у системі АПК України. Наведені відносини регу^ люються як загальними нормами традиційних галузей права (цивільного і трудового), так і нормами виключно або пере-важно аграрного права. Це, зокрема, норми законів "Про се-лянське (фермерське) господарство", "Про сільськогосподар-ську кооперацію", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про насіння", "Про племінне тваринниц-тво", "Про карантин рослин", "Про якість та безпеку харчо-вих продуктів і продовольчої сировини", норми статей 6, 8, 39, 40, 47—62 Земельного кодексу України тощо.

Зі сказаного логічно випливає, що предметом аграрного права є урегульовані нормами аграрного законодавства, за-сновані на багатоукладнності форм власності та господарю-вання реальні суспільні, членські, майнові, управлінські, тру-дові, соціальні, господарчо-підприємницькі відносини щодо правового становища суб'єктів аграрного підприємництва, їхньої виробничо-господарської діяльності з додержанням ринково-економічних закономірностей (див. схему 1).

§ 2. Методи регулювання в аграрному праві

1. У теорії права дістав загальне визнання принцип розме-жування галузей права залежно від притаманних кожній з них предмета і методу правового регулювання1. Саме за цими оз-наками було визнано галуззю права колгоспне право з влас-тивими йому предметом і методами регулювання. Постійнб діючий діалектичний процес розвитку продуктивних сил і вдосконалення суспільних виробничих відносин привів до державно-правової потреби у визнанні аграрного права як нової галузі права. Суттєві зміни в характері та змісті суспіль-них виробничих агропромислових відносин і реально існуюча зміна у їх відповідному правовому забезпеченні зумовлює ви-знання нової галузі права, а саме — аграрного.

Ця галузь права характеризується наявністю в ній груп суспільних відносин, які відокремилися від основних галузей права. Зокрема, таку групу відносин становлять майнові від-носини приватної і державної власності. Державна власність перебуває у повному господарському віданні державних сільськогосподарських підприємств (організацій, об'єднань). Приватною власністю є власність КСГП, ВСГК, АСПГ. Тру-дові правовідносини в сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності у сфері трудового права за видами суб'єк-тів, об'єктів і змістом є лише незначною частиною предмета трудового права, в той час як у системі аграрних правовідно-син інститути трудового права стосовно до правового регулю-вання трудових відносин між працівниками і аграрними пра-цедавцями набувають специфічного змісту, зумовленого особливостями сільськогосподарських продуктивних сил і ви-робничих відносин.

Цими ж факторами зумовлюється зміст економічних мето-дів, як правило, спільних для сучасної виробничо-господар-ської діяльності суб'єктів аграрного підприємництва всіх форм власності та організаційно-правових форм. Звідси вип-ливає спільність правових методів, що використовуються в процесі правового регулювання виробничо-господарської діяльності суб'єктів агропромислового комплексу.

1 Див.: Алексеев С.С Общие теоретические проблеми социалистического правд. — М, 1961. — С. 62. Його ж — Общая теория права. — Т. 1. — М., 1982. — С. 250—260; Общая теория права / Под ред. Братуся СЯ. й Самощен-коН.С.- М., 1966. - С. 320-340та ін.

Викладене свідчить, що наявність різновидів предмета аг-рарного права зумовлює потребу в різновидах методів аграр-ного права. На думку проф. С. С. Алексеєва, метод правового регулювання об'єднує чотири тісно пов'язані між собою лан-ки: правосуб'єктність, яка виражає загальне юридичне стано-вище сторін; юридичні факти; зміст правовідносин; юридичні санкції1.

2. Визначення методів правового регулювання суспільних відносин, що існують у процесі функціонування агропромис-лового комплексу, має і теоретичне, і практичне значення. Теоретичне полягає в тому, що встановлення таких методів та їх функціонування забезпечують наукову обгрунтованість аг-рарного права як галузі права. Практичне ж значення вияв-лення цих методів сприятиме встановленню стану і ступеня їх дієвості в досягненні завдань аграрного права, в додержанні його принципів; у визначенні, наскільки ці методи є ефек-тивними, виправдовують себе у правозастосувальній практиці в системі АПК.

3. В аграрному праві, як і в інших галузях права, методи правового регулювання являють собою встановлені або сан-кціоновані