може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успад-кування, застави; власники земельних часток (паїв) мають право на їхній основі створювати асоціації, спілки, господар-ські товариства тощо.

Кабінет Міністрів своєю постановою від 23 березня 1995 р. затвердив Методику грошової оцінки земель сільськогоспо-дарського призначення та населених пунктів (зі змінами, вне-1 сеними постановою від 31 жовтня 1995 р.). }

Постановою від 28 грудня 1995 р. "Про звільнення нату-1 ральної оплати праці працівників сільськогосподарських під-* приємств від оподаткування прибутковим податком" врегу-льовано питання оподаткування натуральної оплати, а поста-1* новою від 31 травня 1995 р. "Про додаткові заходи щодо під-тримки розвитку особистих підсоб^шх господарств громадян І селянських (фермерських) господарств" встановлено цілий ряд пільг громадянам та фермерам. >

3. Серед джерел аграрного права важливе місце посідають! нормативно-правові акти уряду, зокрема його декрети, поста-* нови, положення, інструкції, що приймаються з різних пи-^ тань приватизації, організації виробництва, його матеріально-? технічного забезпечення, закупівель тощо.

Так, на виконання Указу Президента України №208 від З квітня 1992 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою затвердив заходи щодо виконання Указу Президента України "Про компенсацію грошових втрат сільськогосподарським товаровиробникам і банкам". [

У системі аграрних правовідносин виникають такі питан-ня, врегулювання яких потребує прийняття спільних право** вих актів різними відомствами. У цьому відношенні таким спільним актом і одночасно джерелом аграрного права є на-| каз Міністерства агропромислового копмлексу України, Мі-ністерства фінансів України, Міністерства економіки України "Про затвердження Порядку поставки концерном "Украгро-^ техсервіс" державним машинно-технологічним станціям» сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єк-{ там господарювання усіх форм власності тракторів, сільське-? господарської техніки фірми "Дір енд Компані", запасних частин і технічних рідин та проведення розрахунків за них І від 14 травня 1999 р. № 195/129/65. ?"

4. Відомчі нормативно-правові акти Міністерства сільсь-І кого господарства і продовольства України та Державного коїг.

мітету України по земельних ресурсах продовжують займати чільне місце серед джерел аграрного права. Наприклад, у ме-жах своєї компетенції згадане міністерство своїм наказом від 10 жовтня 1995 р. затвердило "Порядок приймання, зберіган-ня, переробки і розрахунків за молочну сировину на даваль-ницьких умовах", визначило порядок оплати робіт наказом від ЗО листопада 1993 р. "Про порядок оплати робіт, що ви-конуються проектно-розвідувальними станціями хімізації сільського господарства", а Державний комітет по земельних ресурсах своїм наказом від 15 березня 1995 р. затвердив "Тимчасовий порядок проведення робіт з видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі рад-госпів та інших сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю".

5. Забезпечення проведення Національної аграрної про-грами має визначальне значення для України і перебуває під постійною опікою глави держави. Так, Указом від 18 січня 1995 р. "Про заходи щодо реформування аграрних відносин" визначено правомочності аграрних товаровиробників щодо самостійного розпорядження своєю продукцією, права іно-земних інвесторів та національних аграрних товаровиробни-ків, передбачено створення ринкової інфраструктури (спеціа-лізованих аграрних бірж), встановлено обов'язки міністерств і відомств із питань реформування аграрних відносин, перед-бачено можливість одержання кредитів під урожаї майбутніх років тощо.

Для здійснення матеріально-технічного забезпечення аг-рарних товаровиробників Уряд прийняв постанови від 23 серпня 1995 р. "Про забезпечення господарств агропро-мислового комплексу кормозбиральною технікою" (зі зміна-ми, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 2 жовтня та 22 грудня 1995 р.), від 22 грудня 1995 р. "Про за-безпечення господарств агропромислового комплексу кормо-та бурякозбиральною технікою", від 9 січня 1996 р. "Про за-безпечення підготовки машинно-тракторного парку до по-льових робіт у 1996 році". Зокрема, останньою дозволено, як виняток, надати Міністерству сільського господарства і про-довольства для централізованої*закутвлі запасних частин до тракторів та інших машин бюджетну позичку з нарахуванням

ЗО відсотків річних у рахунок коштів, передбачених на заку-півлю сільськогосподарської продукції за державним контр-актом 1996 р. з поверненням їх до 1 листопада 1996 р.

6. Характерною особливістю джерел аграрного права є те, що важливе місце серед них займають рекомендаційні акти. Правила з цих актів (зразків норм) набувають юридичної си-ли лише після того, як їх покладено в основу локальних актів і прийнято вищими органами самоврядування аграрних, колективних і корпоративних сільськогосподарських під-приємств.

§ 4. Внутрішньогосподарські локальні акти

1. Соціально-економічне становище колективних, держав-них сільськогосподарських підприємств, суб'єктів аграрного підприємництва зумовлює їхню правосуб'єктність. Суб'єк-тивні права і юридичні обов'язки кожного з них відповідно до чинного законодавства полягають у самостійному вирішенні правових питань виробничо-господарської, фінансової, збу-тової та іншої діяльності. У вирішенні цих питань поряд з організаційно-управлінськими заходами неправового харак-теру важливу роль відіграє правова їх регламентація, що здій-снюється на основі внутрішньогосподарських нормативно-правових актів. Останні за порядком набуття юридичної сили розмежовуються на дві групи.

До першої групи належать внутрішньогосподарські норма-тивно-правові акти, які набувають юридичної сили з моменту реєстрації підприємства у відповідних державних органах. До другої — акти, що набувають юридичної сили відразу з мо-менту прийняття їх найвищими органами самоврядування господарств — загальними зборами членів підприємств, ак-ціонерів, учасників товариств з обмеженою відповідальністю та членів трудового колективу орендного підприємства тощо. Так, до першої групи локальних нормативно-правових актів належить лише статут господарства, а в господарських това-риствах — установчий договір та статут. До другої — всі інші внутрішньогосподарські корпоративні правові акти.

Саме тому,