Одним із способів вирішення проблеми аграрного законо-давства в Російській Федерації вчені аграрники-правознавці вбачають у прийнятті Основ аграрного (сільськогосподар-ського) законодавства. Прийняти Основи сільськогосподар-ського законодавства Союзу РСР і союзних республік пропо-нувало багато вчених аграрників-правознавців1. Творчо роз-винув цю ідею Г. Бистров, який не тільки розробив концеп-цію, а й запропонував структуру цих Основ2. Останнім часом | така ж пропозиція мала місце й в Україні3. Прийняття в Росії І таких Основ має сенс, оскільки вона є федеративною держа-вою. Для України такий акт не потрібен з огляду як на її уні-тарну систему, так і на необхідність прийняття єдиного коди-фікованого акта, норми якого повинні бути нормами прямої (

Дії.

2. В умовах вступу України до Ради Європи, чим вона прийняла на себе відповідні зобов'язання щодо змісту націо-нального законодавства і його інтеграції з законодавством єв- , ропейських країн, а також з урахуванням відновлення в Ук- ) раїні інституту права приватної власності на землю, закріп- | лення рівності всіх форм власності та організаційно-правових | форм господарювання на землі, коли всіх приватних та інших | аграрних товаровиробників визнано суб'єктами підприєм- 1 ницької діяльності, коли кардинально змінюється система \ привласнення, розподілу, обміну, поряд із новим Цивільним ]

1 Див.: Кознрь М. Й. Становление й развитие науки советского сельскохо- ; зяйственного права / Развитие аграрно-правовьк наук. — М., 1980. — С. 18; 1 Петров В. В. Продовольственная программа й юридическая наука // Вести. | Моск. ун-та. Серия Право. — 1983. — № 2. — С. 19. • \

2 Див.: Бьістров Г. Е. Источники сельскохозяйственного права. — М., 1985. — | С. 157-162. ^

3 Див.: Титова Н. І. Перспективи кодифікації аграрного законодавства України // Тези доповідей на третій Всеукраїнській науково-практичній кон-ференції з питань кодифікації українського законодавства, що відбувалася 7— 8 грудня 1995 р. у м. Львові. — Львів, 1995. — С. 75.

кодексом — основним комплексним кодифікаційним ак-том, що регулює аграрні відносини в Україні, має стати Аграрний кодекс України. Регулювання аграрних суспіль-них відносин в Україні (так само як, наприклад, у Франції) має здійснюватися на засадах дуалізму зазначених кодексів. В Аграрному кодексі необхідно відобразити особливості сучас-них аграрних суспільних відносин, рівноправність усіх форм власності, організаційно-правових форм і методів госпо-дарювання.

Предметом правового регулювання запропонованого ко-дексу мають стати аграрні відносини, що становлять комп-лекс взаємопов'язаних майнових, підприємницьких, земель-них, трудових, членських, учасницьких, управлінсько-конт-рольних суспільних зв'язків, які складаються у сфері вироб-ничих, підприємницьких, споживчих відносин за участю суб'єктів аграрної підприємницької діяльності всіх форм власності, організаційно-правових форм і методів господарю-вання, відносин, спрямованих на насичення продовольчого ринку продуктами харчування, продовольством та сировиною рослинного і тваринного (в тому числі водного і мисливсько-го) походження.

Визначальним у цьому кодексі має стати: по-перше, об'єкт — земля та інше нерухоме й рухоме майно, насамперед засоби виробництва, а також продукти харчування, продовольство і сировина як об'єкти права власності самих суб'єктів аграрно-го підприємництва та як об'єкти обігу; по-друге, — земля, мисливські угіддя та внутрішні водойми як основні засоби ви-робництва та добування продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного і тваринного (в тому числі водного й мисливського) походження; по-третє, земля, водні та мис-ливські угіддя як об'єкт навколишнього природного середовища.

Об'єктом правового регулювання цього кодексу мають стати також робоча сила та її охорона; тваринництво, зооін-Женерія, ветеринарія, промислове рибальство та мисливство, якість та безпека вироблюваної продукції тощо.

Додержуючись концепції про дуалістичне правове регулю-вання аграрних відносин, з урахуванням досвіду країн, де прий-Няті та діють кодифіковані аграрні законодавчі акти, Аграрний Кодекс України доцільно скласти за такою структурою:

Розділ III АГРАРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

§ 1. Поняття і особливості аграрних правовідносин

1. Аграрні правовідносини у найзагальніших обрисах — це правова форма реалізації положень правових норм через за-стосування їх у процесі визначення й функціонування прав та обов'язків суб'єктів. Через систему аграрних правовідносин здійснюється правове регулювання тієї частини відносин, яку законодавець внаслідок їхньої відповідної суспільної ролі ви-знав за необхідне регулювати правовими нормами аграрного права; а ця частина відносин, відповідно, є предметом аграр-ного права. Завдяки цьому аграрні правовідносини характе-ризуються як вольові, бо в нормах аграрного права відобра-жено волю законодавця. Вольовими вони є також і тому, що юридичні особи у будь-яких організаційно-правових формах (КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ та інші) в рамках самоврядування приймають відповідні рішення з питань їхньої статутної ді-яльності. Вольовими вони є й тому, що селянське (фермер-ське) господарство в особі його голови також самостійно приймає рішення.

Суспільні аграрні відносини, що становлять предмет аг-рарного права, через систему правовідносин набувають зна-чимості об'єкта аграрних правовідносин і, як такі, функціо-нують у процесі аграрного правозастосування. Своєрідність предмета аграрного праворегулювання визначає характер, багатогранність і особливості об'єктів аграрних правовідно-син. Вони визначають зміст правовідносин (права та обов'яз-ки), що виникають і реально функціонують з приводу цих об'єктів.

2. При окресленні поняття аграрних правовідносин слід виходити з визначення поняття і кола суб'єктів, їхнього пра-вового становища, цільового призначення і функцій, а також об'єктів і змісту конкретної складової цих правовідносин, що визначаються метою, завданнями, функціями їх суб'єктів.

Суб'єкти аграрних правовідносин — це, насамперед, влас-ники, які самостійно чи завдяки об'єднанню свого капіталу наділяють створених ними юридичних осіб повноваженнями суб'єктів аграрних та інших правовідносин. Залежно від сфе-ри діяльності, мети, завдань,