6. З розширенням легальних організаційно-правових форм господарювання наповнилися новим змістом і управлінські аспекти аграрних правовідносин. Так, залежно від обраної форми господарювання розмежовуються зміст і форми управ-лінських правовідносин і здійснення права самоврядування. Зокрема, у юридичних осіб (КСГП, ВСГК, СпС тощо) управ-лінські правовідносини мають певні форми вияву, принципи (орган управління та — загальні4 збори, правління; голосуван-ня здійснюється за принципом "один член — один голос"; їм властиві принципи демократії, гласності, самоконтролю че-рез ревізійну комісію тощо). Дещо інакше характеризуються зазначені форми вияву та принципи суб'єктів підприємницт-ва акціонерного типу (АСГТ, ТОВ), де визначальною є тільки їх участь (частка) у статутному фонді.

7. Змістом аграрних правовідносин є взяті в єдності кон-кретні суб'єктивні права та юридичні обов'язки кожного з учасників виробничої сільськогосподарської діяльності. Йдеться про ті конкретні права та обов'язки, які визначають-ся законодавством при утворенні і правовому закріпленні прав юридичної особи за сільськогосподарськими підприєм-ствами, зокрема КСГП, ДСГП та іншими сільськогосподар-ськими підприємствами (організаціями, об'єднаннями). Це стосується визначення правового статусу СФГ, приватного підсобного господарства громадян (ППГГ), що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та її реаліза-цією з метою задоволення особистих потреб і потреб ринку продовольства.

Змістом аграрних правовідносин є конкретні виконання

права і відносини щодо додержання обов'язків, пов'язаних з

разовим регулюванням аграрних відносин. Сполучення

об'єктів і змісту аграрних правовідносин має безпосереднє відношення до визначення правоздатності суб'єктів аграрно-го права і юридичної природи аграрних правовідносин. Ос-танні характеризуються своєрідним сполученням і єдністю правового становища їх суб'єктів, об'єктів та змісту.

Комплексність аграрних правовідносин зумовлена єдністю і спільністю виробничої сільськогосподарської діяльності, од-норідністю їх правового регулювання, соціально-економіч-ним призначенням, місцем, роллю і значимістю у сфері то-варно-грошових відносин.

8. Сучасні аграрні правовідносини являють собою реально існуючі, урегульовані юридичними нормами (закону і/чи до-говору) елементи системи суспільних відносин, заснованих на юридичних фактах і відповідності прав та обов'язків суб'єктів, зайнятих у процесі виробництва та забезпеченні ви-робництва продуктів харчування рослинного і тваринного (в тому числі водного і мисливського) походження. Аграрні пра-вовідносини — це реально існуючі в повсякденній діяльності суб'єктів аграрного підприємництва (агробізнесу) багатогран-ні відносини, наповнені якісно новим змістом у зв'язку з ви-знанням цих аграрних товаровиробників суб'єктами права приватної та іншої недержавної форми власності на землю та інші засоби виробництва, вироблені продукти харчування, а також суб'єктами підприємницької діяльності, що функціо-нують поряд із державними аграрними товаровиробниками. Аграрні правовідносини — правова форма реалізації поло-жень норм аграрного права через застосування їх у процесі визначення і функціонування прав та обов'язків суб'єктів, що виробляють і забезпечують виробництво продуктів хар-чування.

9. Під час переходу до ринкової економіки принципово відмінними особливостями аграрних правовідносин є:

а) існування й функціонування цих відносин на засадах приватної, її вияву — колективної та державної форми влас-ності на землю та інше нерухоме майно, зокрема засоби ви-робництва;

б) розвиток різноманітних легальних приватних форм аг-рарного підприємництва (від селянських господарств до різ-них легальних юридичних осіб) поряд із державними юридич-ними особами;

в) поступовий перехід від державної форми аграрного гос-подарювання до приватних форм;

г) розширення кола об'єктів правовідносин, які включа-ють у себе всю повноту змісту й суті аграрного підприємницт-ва, продукти харчування рослинного і тваринного (в тому числі водного й мисливського) походження і, зрештою, — включення до кола об'єктів аграрних правовідносин ряду тих, які раніше за законодавством належали до об'єктів виключно інших галузей права і галузей народного господарства;

д) збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин;

ж) відновлення значущості економічних функцій аграр-ного підприємництва і, тобто зміна ролі і питомої ваги ін-ших, особливо соціальних, функцій всіх легальних організа-ційно-правових форм суб'єктів аграрної підприємницької діяльності.

§ 2. Розмежування аграрних правовідносин

1. Розмежування аграрних правовідносин залежно від їх юридичної сутності (природи) має відповідне теоретичне і науково-практичне значення. Воно сприяє обгрунтованому науковому і судовому (арбітражному) тлумаченню аграрно-правових норм, ефективному їх застосуванню і додержанню законності, а також використовується в процесі законотвор-чості (кодифікації) у сфері аграрного законодавства. Таке розмежування відіграє певну роль у системі наукових аграр-но-правових досліджень і визначення структури аграрного права як навчальної дисципліни.

Аграрні правовідносини, взяті у цілому, являють собою єдиний органічний комплекс відносин1. Усередині цієї єд-ності є певні відмінності, що визначаються характером і зміс-том регульованих правом конкретних аграрних відносин, які складаються у процесі виробництва, розподілу, обміну і спо-живання.

Аграрним правовідносинам властиве певне їх розмежуван-ня (диференціація). Воно зумовлене, з одного боку, спільніс-тю в характері виробництва продуктів харчування суб'єктами

аграрного підприємництва, а з іншого — різноманітністю способів (засобів, методів) визначення кола і правового регу-лювання аграрних відносин. Мається на увазі своєрідність поєднання відносин, що виникають у процесі здійснення ви-робничо-господарської, комерційної діяльності та здійснення економічних і соціальних функцій усередині суб'єктами аг-рарного підприємництва всіх форм власності та господарю-вання, і, щонайперше, приватних юридичних осіб. У цьому разі виникають і функціонують своєрідні локальні, тобто внутрішні (внутрішньогосподарські) аграрні правовідносини.

Водночас усередині агропромислового комплексу існують своєрідні зв'язки виробничо-господарського призначення і характеру. Це — відносини між суб'єктами аграрної підпри-ємницької діяльності всіх форм власності й форм господарю-вання з суб'єктами підприємництва у сфері аграрно-виробни-чого сервісу (агрохімічне, меліоративне, ремонтно-технічне та інше обслуговування, матеріально-технічне забезпечення, будівництво тощо). Вказані підприємства покликані здійсню-вати на договірних засадах аграрно-виробничо-господарське (агросервісне) обслуговування суб'єктів аграрної підприєм-ницької діяльності всіх форм власності й форм господарю-вання. Зовнішні