Аграрні зовнішні правовідносини за характером і змістом можуть розмежовуватися на такі види:

а) відносини у сфері реалізації права власності на нерухо-ме і рухоме майно, що належить суб'єктам аграрного підпри-ємництва; б) договірні відносини; в) податкові відносини; г) деліктні відносини (протиправні правопорушення).

2. Аграрні правовідносини характеризуються як такі, що і перебувають у залежності та прямому зв'язку з правом влас-ності. Юридично закріплені в ньому форми привласнення, розпорядження і використання матеріальних благ, засобів і | продукції виробництва є визначальними при утворенні еко- • комічного механізму господарювання, визначенні змісту то-варно-грошових ринкових взаємин, характеру внутрішнього самоврядування приватних (колективних) аграрних підпри-ємців і управління ними з боку їх представницьких органів, а також взаємин з органами державної влади та управління.

Право власності КСГП, селянського і приватного підсоб-ного господарства громадян є правом абсолютним. Воно є економічною передумовою своєрідних господарсько-договір-них відносин, що існують в аграрному секторі народного гос-подарства. Цим правом зумовлюються правові способи юри-дичного захисту при порушенні прав власника. Зокрема, з них аграрно-правовими е відносини щодо дисциплінарної та матеріальної відповідальності членів КСГП та інших найма-них працівників у випадку вчинення ними дисциплінарного проступку або заподіяння майнової шкоди.

3. Формування і діяльність приватних колективних, дер-жавних, спільних аграрних товаровиробників-підприємців приводить до виникнення відповідних відносин процедурно-процесуального характеру. Такими є відносини, що виника-ють при здійсненні планування виробничо-господарської ді-яльності суб'єктами аграрного підприємництва. Відповідно процедурно-процесуальними є відносини щодо порядку та умов прийняття громадян до членів КСГП, кооперативу, при вирішенні питання про припинення цих відносин. Відносини процедурного характеру мають місце в процесі реалізації ви-мог самоврядування, зокрема в голосуванні (таємному чи від-критому) при виборах органів управління, вирішенні питань виробничо-господарського чи соціального характеру, додер-жанні процедурних вимог в організації роботи контрольно-ревізійних органів управління, додержанні виробничих тех-нологічних стандартів, порядку списання майна тощо. Ці від-носини, будучи врегульованими нормами аграрного права, за своєю природою є аграрними правовідносинами.

Певні процедурні питання виникають і при впровадженні таких виробничих форм, як селянські (фермерські) господар-ства, при оренді землі або ж інших основних засобів вироб-ництва.

§ 3. Види і структура внутрішніх правовідносин

1. Аграрні правовідносини, як і інші юридичні відносини, характеризуються єдністю матеріального змісту і правової Форми. Це — конкретні суспільні відносини певної правової форми. І саме як юридичній форШ їм властиві своя структура І елементи як складові правовідносин. Особливості правової форми та їхні структури зумовлюють розмежування внутріш-

ніх відносин за окремими видами у сільськогосподарських колективно-кооперативних підприємствах, як товаровироб-ників та суб'єктів підприємництва (агробізнесу).

2. Внутрішньогосподарськими відносинами в цих підпри-ємствах засновані на праві членства, а для працездатних — також і на особистій трудовій участі в КСГП (СпС, ВСГК то-що) — правовідносини між кооперативним підприємством, з одного боку, і кожним окремим його членом, з іншого.

Внутрішньогосподарськими відносинами у приватних аг-рарних підприємствах акціонерного типу (агроакдіонерних товариствах, товариствах з обмеженою відповідальністю) є засновані на установчому договорі, статуті товариства, а та-кож засновництві/участі у створенні статутного капіталу това-риства правовідносини між акціонерним товариством (під-приємством), з одного боку, і кожним з його учасників — з іншого.

За своїм змістом правовідносини між цими підприємства-ми та окремими їх членами (учасниками) являють собою су-купність їх взаємних суб'єктивних прав і юридичних обов'яз-ків. Вони реалізуються через взаємну поведінку з приводу ви-робничо-господарської діяльності, певних управлінських і трудових відносин.

Внутрішньогосподарськими вважаються також правовід-носини між підприємствами та їх членами (учасниками) з приводу задоволення матеріальних інтересів, соціально-побу-тових і культурно-освітніх потреб. Такими, скажімо, є право-відносини щодо розподілу прибутків (нарахування і виплати дивідендів), надання підприємством знарядь виробництва для обробітку членом (учасником) присадибної ділянки, направ-лення на навчання члена (учасника) до вищого чи середнього навчального закладу коштом підприємства тощо.

Правовідносини, які виникають при соціальному страху-ванні членів чи учасників аграрних підприємств, зокрема при наданні їм додаткової або персональної пенсії за рахунок під-приємств одночасно з пенсією, одержуваною від держави, так само як інші відносини, що виникають щодо соціальне неза-хищених осіб (дітей, інвалідів, пенсіонерів тощо) в цих під-4 приємствах, є також внутрішніми правовими відносинами.

3. Елементами внутрішніх правовідносин є, по-перше, суб'єкти, тобто підприємства КСГП, ВСГК, СпС тощо, їхні члени та наймані працівники; по-друге, суб'єктивні права і

юридичні обов'язки зазначених вище суб'єктів; по-третє, юридичні факти, спрямовані в одних випадках на виникнен-ня, зміну чи припинення правовідносин, в інших — на від-новлення порушених прав та притягнення винних осіб до юридичної відповідальності. Елементом цих правовідносин є також їх об'єкти, тобто рухоме і нерухоме майно, вимоги, що мають грошову вартість, матеріальні й духовні інтереси, дії, яких чекають суб'єкти цих відносин один від одного.

Аграрно-правові норми, що встановлюють компетенцію цих органів управління і посадових осіб та регулюють проце-дурні питання, є за своєю природою правоустановчими. Цим нормам не властиво породжувати правовідносини. Останні можуть виникати лише у випадках порушення правоустанов-чих норм. Суб'єктами цих правовідносин є посадові та інші особи, до повноважень яких входить додержання вимог само-врядування, демократії в КСГП (колективі) в особі його орга-нів, які згідно зі статутом можуть притягати правопорушників до відповідальності. Юридичним фактором, що спричиняє ці правовідносини, є вчинки особи, яка порушила правову нор-му; об'єктом — мета відновлення порушеного права.

4. Аграрне право визначає основні положення інституту права колективної власності. КСГП (кооператив), як суб'єкт права, здійснює право володіння, користування і розпоря-дження знаряддями, засобами і продукцією виробництва.

У його статуті зазначено, що для здійснення своєї діяль-ності та