В аграрному праві, як і в інших галузях права, методи пра-вового регулювання являють собою встановлені або санкціо-новані державою способи правового впливу, засоби, прийо-ми, завдяки яким встановлюються або реалізовуються право-мочності суб'єктів прав і правовідносин3. Це способи визна-чення характеру (природи) правовідносин між ними; за

Див.: Алексеев С. С. Предмет советского гражданского права. — Сверд-ловск, 1959. — С. 258—259, а також: Общие теоретические проблеми системи социалистического права. — М., 1961. — С. 62.

О

Див.: Янчук В. 3. Проблеми теории колхозного права. — М., 1969. — С. 90. 3 Див.: Там само. — С. 90.

допомогою цих способів визначаються і закріплюються права і обов'язки особи (фізичної або юридичної), а також регулю-ється їхня юридична відповідальність в разі невиконання або неналежного виконання цих обов'язків.

Методи правового регулювання — це такі способи, за до-помогою яких держава на основі існуючої сукупності право-вих норм забезпечує необхідну їй поведінку людей як учасни-< ків правовідносин або впроваджує ті засоби регулювання, які в конкретних умовах (політичних, економічних, соціальних тощо) можуть дати максимальний очікуваний результат1 у здійсненні аграрних та земельних реформ, вирішенні продо-вольчої кризи, становленні ринкових відносин, у розвитку інфраструктури ринку тощо.

.4. Методи правового регулювання, що застосовуються в практиці правового забезпечення суспільних аграрно-право-вих відносин, містяться в законах та інших нормативно-пра-вових актах, котрі є джерелом аграрного права. Це правило не виключає використання в аграрних правовідносинах право-вих методів, властивих іншим галузям права, у випадках од-норідності та спорідненості суспільних відносин.

В Україні з часу проголошення її незалежності прийнято закони, в яких передбачено державну реєстрацію сільськогос-подарських підприємств. Відповідну правову норму вміщено в законах "Про підприємства в Україні" (ст. 6), "Про підпри-ємництво" (ст. 8), "Про господарські товариства", "Про ко-лективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 3), "Про сільськогосподарську кооперацію" (ст. 6), "Про селянське (фермерське) господарство" (ст. 9) та ін. Державна реєстрація товаровиробників є неодмінною умовою їхньої участі в рин-кових економічних відносинах. Вона становить собою юри-дичний факт, з моменту виникнення якого товаровиробник набуває правоздатності суб'єкта майнових, земельних, фінан-сово-кредитних, податкових, аграрно-договірних правовідно-сині Державна реєстрація є тим юридичним фактом, який призводить до виникнення або припинення юридичної осо-би, має безпосереднє відношення до виникнення у суб'єкта правовідносин здатності нести юридичну відповідальність або притягати контрагента до юридичної відповідальності. Таким

1 Див.: Янчук В. 3. Рецензия на монографию Г. Полянской "Правовая ох-рана лесов" // Сов. гос-во й право. — 1957. — № 10. - С. 89—93.

чином, державна реєстрація сільськогосподарського вироб-ника має ознаки правового методу в аграрному праві.

5. Наведені вище закони та інші підзаконні акти є засобом законотворчого здійснення державно-правового регулювання сільського господарства і правовою формою волевиявлення держави у сфері регулювання суспільних аграрних відносин. Ці відносини тому і є суспільними, що в них є рівнозначна основоположна сторона — селяни як члени колективного сільськогосподарського підприємництва (КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ), так і як працівники державних сільськогосподарських утворень. Своє рівнозначне волевиявлення вони висловлю-ють у статутах відповідних виробничо-підприємницьких ут-ворень. Статут кожного з таких утворень є внутрішньогоспо-дарським локальним правовим актом і виразником волевияв-лення селян, як членів колективного, так і робітників дер-жавного сільськогосподарського утворення. Наявність Статуту є неодмінною умовою державної реєстрації такого підприємства. Статут є правовим актом, який визначає зміст правоздатності юридичної особи, регламентує організаційні, членські, майнові, управлінські, трудові та соціальні питання, властиві такому підприємству. На цій підставі Статут нале-жить розглядати як статутний метод правової регламентації в аграрному праві.

6. В Україні основними виробниками продуктів харчуван-ня, продовольства і сільськогосподарської сировини для пе-реробних підприємств харчової і легкої промисловості є аг-рарні підприємці зі статусом юридичної особи. Головною економічною і юридичною особливістю цих підприємств, їх утворення і системи внутрішньогосподарських відносин є те, Що вони базуються на основі членства громадян в КСГП як підприємствах кооперативного типу. Будучи врегульованими ст. 5 Закону "Про колективне сільськогосподарське підпри-ємство", статтями 8, 12 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію*', членські відносини між КСГП та громадяна-ми—членами цих утворень набувають змісту права членства. Це право охоплює норми Статуту і таким чином регулює від-носини щодо умов і порядку вступу до КСГП і ВСГК, суб'єк-тивні права та юридичні обов'язки членів цих утворень, поря-док і правові наслідки припинення членства, тобто здійсню-ється регулювання відносин правовим засобом членства. На

цій підставі право членства належить розглядати як метод правового регулювання, властивий аграрному праву.

7. Конституція України наділяє громадян України правом об'єднуватися у політичні та громадські організації для здій-снення і захисту своїх економічних і соціальних прав (ст. 36)^

Право членства в колективному сільськогосподарському підприємстві є правовою основою майнових відносин між кожним членом КСГП і колективним сільськогосподарським підприємством. Чинне законодавство і Статут підприємства накладають обов'язок на особу, яка хоче стати членом КСГП або ВСГК, внести відповідний вступний пай (в грошовій або натуральній формі) для створення статутного фонду (основ-них та обігових коштів) підприємства. Колективно-коопера-тивна сутність КСГП чи ВСГК включає в себе зазначену пра-вомочність і як право члена КСГП чи ВСГК на отримання відповідних дивідендів. Паювання (внесення паю та отриман-ня дивідендів) є неодмінною ознакою колективно-коопера-тивного утворення, має майнову