На нашу думку, предмет аграрного права становлять суспільні відносини стосовно сільського господарства. При окресленні предмета кооперативного права за основу береть-ся лише організаційно-правова форма регулювання різнобіч-них відносин (застосування кооперативу у системі споживчих товариств, житлово-будівельних, гаражно-будівельних утво-рень). Тому мабуть є підстави розглядати кооперативне право лише як виключно навчальну дисципліну і не пов'язувати кооперативне право з галуззю права1.

Розділ IV

ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ АГРАРНИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ-ШДПРИЄМЦІВ

§ 1. Поняття і класифікація правосуб'єктності аграрних товаровиробників

1. Основними виробниками продуктів харчування, сиро-вини і продовольства рослинного і тваринного (в тому числі водного й мисливського) походження в Україні є аграрні під-приємці усіх форм власності та легальних організаційно-пра-вових форм господарювання. В Україні за обсягами та асор-тиментом виробництва аграрними підприємцями є колектив-ні, державні та сільськогосподарські, рибальські та мислив-ські підприємства, сільськогосподарські (аграрні) виробничі кооперативи і господарські товариства, спілки селян, селян-ські (фермерські) агрооб'єднання, асоціації, а також спільні з іноземними інвестиціями аграрні підприємства. Цих аграр-них товаровиробників об'єднує те, що всі вони, по-перше, є юридичними особами, по-друге, аграрними підприємцями, по-третє, що всі вони створені чи засновані власником(-ами) для досягнення статутної мети, завдань та функцій.

Такими спільностями для них є власне виробництво то-варної маси продуктів харчування, сировини і продовольства рослинного і тваринного походження та їх реалізація в тому числі й у переробленому вигляді. Спільним для них є також отримання прибутку від здійснення такого виробництва, реа-лізації продукції та інших видів діяльності на засадах підпри-ємництва, а також їх участь в цивільно-правових і товарно-грошових відносинах. Поряд із задоволенням статутних член-ських і корпоративних прав та інтересів, є також здійснення Цими аграрними підприємцями-товаровиробниками певних соціальних функцій забезпечення своїх членів, акціонерів та Учасників, найманих працівників та працівників соціальної сфери (вчителів, лікарів та ін.).

Чинне законодавство України цих аграрних товаровироб-ників зі статусом юридичної особи водночас називає та ви-

знає підприємствами, господарськими товариствами, коопе-ративами, селянськими (фермерськими) господарствами, суб'єктами права, господарюючими суб'єктами, суб'єктами підприємницької діяльності (суб'єктами підприємництва), суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, учасниками аг-рарних та ринкових правовідносин тощо. З'ясування поня-тійного апарату агарного права, виявлення спільних рис і аналіз їх відмінностей та співвідношення змісту наведених вище понять (термінів) є вкрай необхідним для розуміння су-ті суб'єктів аграрного права, повноважень та їх розмежування за певними ознаками, з'ясування їхньої правосуб'єктності.

2. Правосуб'єктність цих аграрних товаровиробників-під-приємців зі статусом юридичних осіб є однією з визначальних вихідних для з'ясування сутності та особливостей цих аграр-них товаровиробників. З позиції теорії аграрного права право-суб'єктність цих аграрних товаровиробників-підприємців ста-новить собою сукупність правових норм Конституції України, законів і підзаконних актів, правових норм установчих докумен-тів (статутів та установчих договорів), покликаних визначи-ти суб'єктивні права і обов'язки аграрних товаровиробників зі статусом юридичних осіб (різних видів та їх типів), що органіч-но поєднують та реалізують виробничо-підприємницькі та притаманні їм соціальні функції через свою спеціальну право-здатність.

3. Розмежування аграрних товаровиробників із статусом юридичної особи можна чинити за різними критеріями, і зок-рема, за формою власності, спеціальною правоздатністю та функціями, суб'єктним складом, організаційно-правовою формою.

Так, за формою власності всі юридичні особи, зокрема аг-рарні товаровиробники згідно з чинним Законом України "Про власність" поділяються на: приватні, колективні, дер-жавні та змішані, а згідно з проектом Цивільного кодексу Ук-раїни, прийнятим Верховною Радою України 5 червня 1997 р. у першому читанні (надалі — проект Цивільного кодексу 1997 р.) — на юридичні особи публічного права та на юри-дичні особи приватного права, і у тому числі зі змішаною формою власності. До перших відносяться юридичні особи, що створені за правилами норм публічного права, розпоряд-чим способом і тільки на підставі рішення державних органів. До других відносяться — такі, що засновані, створені за ініт

ціативою приватних осіб, як правило, на договірних засадах, за правилами норм цивільного приватного права, а до тре-тіх — також такі, що створені як правило за ініціативою при-ватних осіб та за участю юридичних осіб публічного права (державних органів) виключно на договірних засадах і також за правилами норм цивільного приватного права, оскільки юридичні особи публічного права вступають у цивільно-право-ві відносини, що породжують виникнення юридичної особи зі змішаною формою власності.

За спеціальною правоздатністю розрізняються юридичні особи публічного права від юридичних осіб приватного пра-ва. Так, перші наділені, головним чином, спеціальною управ-лінською правоздатністю для здійснення спеціальних зав-дань, не обумовлених їх участю у цивільному обороті (на-приклад, управлінських правомочностей МінАПК та їх орга-нів на місцях). На відміну від них, юридичні особи публічного права, що створені з метою одержання прибутку (наприклад, державні сільськогосподарські підприємства то-що), так само як і юридичні особи приватного права наділені правоздатністю брати участь у різноманітних цивільно-право-вих, товарно-грошових відносинах, будувати їх виключно на договірних засадах за правилами норм цивільного приватного права з метою отримання прибутку. Ця група юридичних осіб, що діє на засадах підприємництва, наділена також спе-ціальною правоздатністю щодо використання земель та ін-ших природних ресурсів як основних засобів виробництва.

За функціями всіх юридичних осіб приватного і юридичних осіб публічного права слід поділити на учасників та неучасни-ків цивільно-правових, товарно-грошових відносин. На від-міну від інших юридичних осіб публічного права, наділених управлінсько-розпорядчими функціями, всі аграрні підпри-ємці статусом юридичних осіб приватного та публічного пра-ва саме як товаровиробники наділені загальними функціями бути учасниками цивільно-правових відносин і задовольняти Інтереси власника юридичної особи.

Крім зазначених ці аграрні підприємства за законодав-ством, статутами та