На відміну від інших понять аграрний підприємець має де-що своєрідні ознаки, що відокремлюють його серед іншого загалу підприємців. Така своєрідність полягає у тому, що саме аграрним підприємцям належать притаманні функції соціаль-ного спрямування. На відміну від інших аграрні підприємці є активними учасниками організаційних і земельних правовід-носин, а також учасниками своєрідних внутрішніх майнових, управлінських та трудових і особливо членських майнових та членських трудових правовідносин. Вони є також учасниками інших внутрішньогосподарських виробничих правовідносин, що складаються в основних і додаткових галузях аграрного виробництва, внутрішніх і зовнішніх правовідносинах у соці-альній сфері, у яких вони (аграрні підприємці) є ключовою фігурою. Існування таких особливостей обумовлюють відок-ремленість і визначену самостійність аграрних підприємців за функціями і правоздатністю та багатогранністю правовідно-син. А тому поняття "аграрний підприємець (суб'єкт аграрного підприємництва) " як узагальнююче охоплює всіх виробників товарної маси продуктів харчування, сировини і продоволь-ства, зі статусом як юридичної особи всіх форм власності і ле-гальних організаційно-правових форм, так і селянських (фер-мерських) господарств, і громадян, які зареєструвалися як підприємці. Аграрний підприємець має спеціальну правоздат-ність та функції виробничого, підприємницького і соціально-го характеру, є учасником багатогранних внутрішньогоспо-дарських і зовнішньогосподарських товарно-грошових право-відносин.

7. Слід зазначити, що поняття "учасник аграрних право-відносин" не у всіх випадках можна віднести до кола суб'єк-тів аграрного права та, відповідно, — аграрних підприємців і суб'єктів аграрних правовідносин^ Учасниками аграрних пра-вовідносин у визначених законодавством та локальними нор-

мативно-правовими актами межах можуть бути визнані структурні підрозділи суб'єктів аграрного підприємництва, їх-ні члени, учасники/акціонери та члени їх сімей. Йдеться ви-ключно тільки про відносини, що складаються у процесі ор-ганізації праці, коли за договором між виконавчим органом управління і структурним підрозділом визначаються певні правомочності останнього щодо надання підрозділу основних засобів виробництва (в тому числі земель) у оренду, щодо реалізації виробленої продукції, продовольства, сировини, щодо розподілу прибутку між членами цих підрозділів. Однак ці підрозділи не є суб'єктами права та суб'єктами підприєм-ництва; вони не можуть бути стороною в загальних та арбіт-ражних судах, оскільки за законом такими визнаються тільки юридичні та фізичні особи.

8. Відповідно до чинного законодавства всі суб'єкти аграр-ного права за організаційно-правовими формами можна поділити на суб'єктів у сфері виробництва та у сфері сервісу (див. схему 5). У свою чергу за змістом суб'єкти виробничо-підприємницького та соціального спрямування включають у себе певні групи.

Першу, основну групу таких суб'єктів становлять засновані на приватній (у можливих її різновидах — кооперативній, ко-лективній тощо), державній та муніципальній формах влас-ності аграрні підприємці, головним завданням і предметом діяльності яких є виробництво товарної маси продуктів хар-чування, продовольства і сировини рослинного і тваринного (в тому числі водного й мисливського) походження. Саме як виробники продуктів харчування (насамперед сільськогоспо-дарської продукції, сировини і продовольства) приватні аг-рарні підприємці кооперативного (колективні сільськогоспо-дарські підприємства, спілки селян, пайові підприємства, сільськогосподарські виробничі кооперативи тощо) і акціо-нерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, державні сільськогосподарські підприємці, діяльність яких заснована на змішаній формі власності (в тому числі із залу-ченням іноземного капіталу), виступають основними суб'єк-тами аграрного права й аграрних правовідносин та аграрного підприємництва виключно як юридичні особи. До цієї групи суб'єктів входять також фермерські господарства.

Приватні підсобні господарства громадян як виробників продуктів харчування і продовольства, чия діяльність пов'яза-на з використанням природних об'єктів як головного засобу виробництва таких продуктів харчування і продовольства, та-кож слід віднести до цієї групи суб'єктів аграрного права. Але ці господарства не визнані формально аграрними підприєм-цями, оскільки вони сіє ]иге не зареєструвалися як такі.

Другу групу суб'єктів аграрного права і аграрних правовід-носин формують підприємці, діяльність яких заснована на різних формах власності та організаційно-правових формах, правосуб'єктність і статутна діяльність котрих націлена на за-безпечення нормальної сучасної виробничо-технічної діяль-ності аграрних підприємців-товаровиробників. До цієї групи належать підприємці, предметом статутної діяльності яких є виконання робіт з агрохімічного, меліоративного, гідромеліо-ративного, технічного та іншого забезпечення виробничої ді-яльності підприємців, що безпосередньо займаються вироб-ництвом продуктів харчування, сировини і продовольства, незалежно від їх форм власності та організаційно-правових форм.

Третю групу суб'єктів аграрного права і аграрних ринкових правовідносин становлять установи-підприємці, головним чином акціонерного типу, правосуб'єктність і статутна діяль-ність яких спрямовані на надання всіляких фінансово-кре-дитних, страхових, комерційних, посередницьких та інших послуг для забезпечення саме підприємницької (в тому числі й виробничо-господарської, фінансової) діяльності аграрних підприємств-товаровиробників. До цієї групи входять, зокре-ма, акціонерний банк "Україна" та інші комерційні банки, агро- та інші біржі, страхові компанії (наприклад, страхова компанія "Селянський дім"), холдінгові аграрні (така нині створюється на Чернігівщині).

Віднесення цих елементів ринкової інфраструктури до суб'єктів аграрного права та аграрних ринкових правовідно-син базується на тому, що самі аграрні підприємці-товарови-робники є, по-перше, співвласниками (акціонерами) назва-них банків, бірж, страхових і холдінгових компаній, по-друге, є одночасно клієнтами цих елементів ринкової інфраструкту-ри. Крім того, аграрні підприємці як акціонери (співвласни-ки) і як клієнти з метою забезпечення своєї власної конку-рентоспроможності, гарантованого ринку збуту продуктів

харчування, сировини, продовольства власного виробництва об'єднують свій капітал безпосередньо і опосередковано че-рез засновані ними банки, біржі, страхові компанії та створю-ють формування вищого рівня — холдінгові компанії, де