У цьому зв'язку аграрному праву властиві принципи пра-вового забезпечення оптимального використання аграрно-договірних відносин, посилення частки майнових аспектів у системі аграрних правовідносин, зміцнення договірної дис-ципліни в АПК.

9. Аграрні підприємці — юридичні особи приватного права є суб'єктами права власності на землі сільськогосподарського призначення та інші природні ресурси, без яких неможливе ведення сільського господарства, знаряддя, засоби, кошти і продукцію сільськогосподарського виробництва. Державні сільськогосподарські підприємства володіють, користуються і розпоряджаються землею сільськогосподарського призначен-ня на праві користування. Засоби і сільськогосподарська про-дукція належать їм на праві повного господарського відання. Зазначені форми власності і право власності забезпечують рівноправність виробникам продуктів харчування і сільсько-господарської оировини у здійсненні аграрно-підприємниць-кої діяльності та їхньої участі у ринкових економічних відно-синах. Вони створюють необхідні засади і умови для членів колективних та працівників державних сільськогосподар-ських підприємств брати участь у суспільному виробництві і одержувати винагороду за свою працю, вирішувати соціальні, культурно-побутові та інші питання суспільного співжиття.

За сучасних умов функціонування цих форм власності суб'єктів сільськогосподарського виробництва розвивається у взаємозв'язку з приватною власністю працівників сільського господарства у вигляді паю і дивідендів від їхньої частки в ос-новних та обігових фондах та обсягу вкладеної праці. У най-ближчі роки зростатиме роль та значення паїв на земельні ділянки, що припадають на кожного члена КСГП як суб'єкта права власності в разі його виходу із колективного підпри-ємства.

Власність і право власності в сільськогосподарському ви-робництві є визначальними для встановлення рівноправності сторін.

10. Притаманні суб'єктам аграрного підприємництва всіх форм власності і форм господарювання господарська само-стійність і самофінансування, правомочності суб'єкта права власності або суб'єкта права повного господарського відання майном і коштами, піднесення самоврядування зумовили по-требу в ширшому застосуванні локальної правотворчості. То-му цілком правомірно вважати поєднання правового регулю-вання діяльності всіх суб'єктів аграрного підприємництва за допомогою державно-правових і локальних внутрішньогоспо-дарських правових актів принципом аграрного права.

11. Закон "Про колективне сільськогосподарське підпри-ємство" вперше на рівні законодавчого акта визначив зміст самоврядування, тобто зміст колективної демократії (ст. 22). Зазначена норма дала підставу вважати правове регулювання відносин колективної демократії правовим інститутом аграр-ного права під назвою право самоврядування. Подібна право-ва норма і є в Законі и(іро сільськогосподарську кооперацію" (статті 13—19).

Реалізація права самоврядування провадиться шляхом ви-значення компетенції органів управління колективних і дер-жавних сільськогосподарських підприємств, додержання їхніх статутів з питань колективної демократії. Зважаючи на важ-ливу практичну значущість управлінської діяльності КСГП, Цілком підставко додержання вимог колективної демократії вважати принципом аграрного права.

12. Право громадян організовувати господарства і ставати членами агррпідприємства кооперативного типу, зокрема спі-лок селян, сільгоспкооперативу тощо, передбачено ст. 5 Зако-

ну "Про колективне сільськогосподарське підприємство", згідно з якою членство в підприємстві грунтується на праві добровільногр вступу до членів підприємства і безперешкод-ного виходу з його членів. Таким чином, ця правова норма визначає важливий принцип аграрного права — принцип добровільного вступу до членів суб'єктів підприємництва ко-лективного та кооперативного типу і право безперешкодного виходу з цих утворень.

§ 4. Система аграрного права

1. Система (структура) аграрного права як галузі права — це науково обгрунтоване, логічно послідовне розміщення аграрно-правових інститутів, нормами яких регулюються суспільні аг-рарні відносини суб'єктів аграрного підприємництва всіх форм власності й форм господарювання їх представницьких органів управління, а також селянських (фермерських) господарств, приватних підсобних домашніх господарств членів КСГП, ВСГК, СпС, найманих сільськогосподарських працівників ДСП, АТ та інших громадян, які проживають у сільській місцевості.

Визначення системи аграрного права має важливе наукове і практично-прикладне значення при застосуванні й тлума-ченні правових норм, систематизації (кодифікації, інкорпора-ції, консолідації) аграрного (сільськогосподарського) законо-давства, при з'ясуванні науково обгрунтованого співвідно-шення поняття системи аграрного права як галузі правової науки і навчальної дисципліни.

2. Особливим інститутом аграрного права є інститут пра-ва членства в юридичних особах. Юридичні норми, що утворю-ють цей інститут, регулюють організаційно-правові відноси-ни, пов'язані з умовами і порядком вступу в члени КСГП, ВСГК, СпС тощо і виходом з нього, порядком і наслідками припинення членства.

Важливим інститутом є також інститут права самовряду-вання в колективному сільськогосподарському підприємстві, сільгоспвиробничому кооперативі, спілці селян і міжгоспо-дарському утворенні (підприємстві, організації, об'єднанні). В ньому закріплено метод колективного самоврядування.

Правовий режим основних, обігових та інших громадських фондів у колективному сільськогосподарському підприємстві визначається інститутом права колективної власності. Його

нормами регулюється порядок утворення, використання, по-повнення всіх фондів у процесі розподілу продукції та доходів у колективному сільськогосподарському підприємстві, право-мочностей органів управління щодо здійснення права розпо-рядження майном і коштами, паювання і визначення диві-дендів та їхня виплата.

3. Важливим інститутом аграрного права є інститут права засновництва та корпоративного права. Правові норми, що регулюють цей інститут, пов'язані з умовами і порядком зас-нування господарських товариств шляхом, по-перше, прива-тизації ДСП через створення відкритих АТ, по-друге, пере-творення КСГП, СпС, ВСГК у АТ (відкритого чи закритого типу) або товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Правові норми цього інституту визначають корпоративні пра-ва акціонерів та/чи учасників щодо отримання дивідендів та управління справами АТ чи ТОВ залежно від частки