Правові норми цього інституту регулюють також відноси-ни щодо повного чи часткового розпорядження громадянами своїми акціями, частками у статутних фондах (капіталах) АТ та ТОВ. Таке розпорядження акціями, частками акціонери та учасники здійснюють у порядку, визначеному Законом "Про господарські товариства" та установчими документами цих господарських товариств.

4. З прийняттям Закону "Про селянське (фермерське) гос-подарство" правовим інститутом даної галузі права слід вва-жати правове становище селянських (фермерських) госпо-дарств.

Своєрідним інститутом аграрного права є інститут право-вого становища приватних підсобних господарств інших гро-мадян, які проживають у сільській місцевості. Правовими нормами цього інституту регламентуються відносини щодо суб'єкта права ведення приватного підсобного господарства, права останнього на присадибну земельну ділянку і майно, що є об'єктами права приватної власності, правовий режим доходів, договори, стосунки приватних підсобних госпо-дарств .та інші питання.

5. Інститут правового регулювання виробничо-господар-ської діяльності всіх суб'єктів аграрного підприємництва рег-ламентує правове становище і господарську самостійність сільськогосподарського товаровиробника як юридичної осо-

би приватного права, державних сільськогосподарських під-приємств, порядок утворення його виробничих підрозділів в основних, спеціалізованих і допоміжних галузях господарю-вання. Норми цього інституту регулюють відносини плану-вання виробничої та фінансової діяльності всього господар-ства і його підрозділів. Сюди входять норми, що мають здійс-нити правове забезпечення функціонування господарського розрахунку, чекові форми контролю, самоокупності й само-фінансування. Даний інститут спрямований на організацію виконання виробничих планів, ефективної фінансової діяль-ності та додержання фінансової дисципліни, підвищення рентабельності кожної галузі господарювання, створення умов для активної участі підприємства в ринкових економіч-них відносинах, обліку і звітності, а також вирішення проб-лем соціального розвитку господарства та ін.

6. Вимоги успішного здійснення соціально-економічної реформи зумовлюють необхідність вдосконалення внутрішньо-господарських трудових відносин у всіх суб'єктах аграрного під-приємництва, що позначається на вдосконаленні відповідних правових інститутів, норми яких регулюють трудові відносини в сільському господарстві. Таким є інститут правового регулю-вання робочого часу і часу відпочинку працівників.

Аграрне право містить ряд правових норм, які визначають трудові повноваження окремих категорій працівників, зокре-ма спеціалістів, керівників, механізаторів, тваринників, буді-вельників, буряководів та ін. Сукупність цих повноважень становить зміст трудової дисципліни як правової категорії та соціально-юридичного явища. А тому є підстави правову рег-ламентацію дисципліни праці в сільському господарстві також вважати інститутом аграрного права.

У сфері аграрних відносин інститутами аграрного права є інститут правового регулювання оплати праці, інститут пра-вового регулювання соціального забезпечення членів держав-них сільськогосподарських підприємств кооперативного типу (мається на увазі доплата до державних пенсій і соціальне страхування), інститут дисциплінарної та матеріальної відпо-відальності працівників.

7. Здійснення завдань соціальної переорієнтації економіки країни в цілому зумовлює активізацію соціального розвитку села, зокрема на рівні членів, акціонерів АСГТ, фермерів та інших селян. Цим зумовлюється потреба об'єднання таких

правових норм у спеціальному правовому інституті. За своїм характером і змістом соціальні питання є однаковими і спіль-ними як для членів сільськогосподарських підприємств, так і для працівників господарських товариств, і для державних сільськогосподарських підприємств (організацій, об'єднань). Взяті в сукупності правові норми в цьому плані становлять інститут правового забезпечення соціального розвитку суб'єктів аграрного підприємництва.

8. За своїм суспільним призначенням, відповідною специ-фікою властивостей об'єкта і змісту регулювання характери-зуються відносини щодо додержання правил техніки безпеки, вимог виробничої санітарії та інших умов праці у суб'єктах аграрного підприємництва всіх форм власності. Ці відносини є аграрними, а правові норми, що їх регулюють, становлять інститут правового забезпечення охорони здоров'я працівни-ків сільськогосподарського виробництва.

9. У вирішенні завдань аграрної політики сучасного сус-пільства зростає значущість аграрної оренди як організацій-но-виробничої форми сільського господарства, відповідно розширюється коло аграрно-орендних відносин, набуває но-вого змісту аграрне право. Зі створенням аграрно-орендних відносин з'явилася потреба в їхньому правовому забезпеченні через визначення правового становища орендодавця та орен-даря, у правовому регулюванні відносин щодо порядку та умов надання земельної ділянки, призначеної для виробни-цтва сільськогосподарської продукції, регулювання внутрі-шньогосподарської оренди у тваринництві.

10. Характеризуючи суспільні відносини з приводу раціо-нального використання земель і вод сільськогосподарського призначення як предмета аграрного права, належить керува-тися принципом, згідно з яким до правового інституту аграр-ного права належать ті правові норми, які регулюють відно-сини, що є предметом аграрного права. А такими є лише ті відносини щодо використання земель і водокористування, які безпосередньо стосуються організаційно-управлінської, виробничо-господарської та агроекологічної діяльності сіль-ськогосподарських підприємств.

11. Аграрно-договірні відносини, без яких практично неможлива виробничо-господарська діяльність аграрних то-варовиробників, дають підставу розглядати їх як правовий ін-ститут аграрного права. Ті ж договори, які не мають такого

значення для здійснення суб'єктами аграрного підприєм-ництва всіх форм власності своєї виробничо-господарської діяльності, слід відносити до цивільно-господарських дого-ворів.

§ 5. Визначення аграрного права, його завдання та функції

1. Аграрне право України — це самостійна галузь права. Воно являє собою сукупність правових норм, що визначають правове становище працівників сільського господарства і сільськогоспо-дарських підприємств, їхні основні суб'єктивні права та юри-дичні обов'язки. Ці норми регулюють суспільні аграрні органі-заційно-правові, членські, майнові, управлінські, трудові, со-ціальні та внутрішньогосподарські виробничі відносини та відносини з приводу утворення і виробничо-господарської діяльності селянських (фермерських) господарств.

Аграрне право регулює аграрні відносини, об'єднані за змістом, суттю, цілями та діяльністю, які складаються в про-цесі підприємницької діяльності аграрних підприємців зі ста-тусом юридичних осіб, заснованих на різних формах власнос-ті й господарювання, що спрямована на виробництво, транс-портування, зберігання, а також реалізацію сільськогосподар-ської продукції, продовольства і сировини рослинного і тваринного походження, в тому числі й у переробленому ви-гляді, з метою одержання прибутку.

Аграрне право є самостійною галуззю права завдяки сво-єму суб'єктивному означенню, зумовленому властивостями аграрного виробництва і особливо — аграрного підприєм-ництва. Цією властивістю пояснюється спільність