2. В Україні основним виробником сільськогосподарської продукції є колективні сільськогосподарські підприємства. Україна — єдина держава, що прийняла Закон "Про колек-тивне сільськогосподарське підприємство". Правовими нор-мами цього Закону визначено правове становище КСГП як виробничо-господарського утворення, що поряд з вироб-ництвом продуктів харчування* і ^сировини для харчової і лег-

кої промисловості виконує неоціниму суспільно-соціальну функцію працевлаштування працездатного населення сіл і се-лищ та вирішення соціальних проблем селян похилого віку. Цим Законом регулюються відносини права членства в КСГП, відносини власності і паювання майнових фондів, оп-лата праці членів КСГП, основний режим виробничо-госпо-дарської діяльності, право самоврядування, взаємини держа-ви і колективного сільськогосподарського підприємства, ре-гулюються відносини в разі реорганізації або ліквідації КСГП. Згідно зі ст. 6 Закону основними завданнями підпри-ємства є виробництво товарної продукції рослинництва і тва-ринництва, а також її переробка та інші види діяльності, спрямовані на задоволення інтересів членів підприємства, трудового колективу і населення України в цілому.

З метою розширення виробничо-господарської, сервісної, заготівельної, збутової діяльності громадян, які проживають у сільській місцевості, розвитку підприємництва і забезпечення зайнятості населення в Україні 17 липня 1997 р. прийнято За-кон "Про сільськогосподарську кооперацію". Цим Законом окреслено види сільськогосподарських кооперативів, обов'яз-ковість їх державної реєстрації, права та обов'язки членів кооперативу, правовий режим майна і землі, засади самовря-дування, господарська правоздатність кооперативу, розподіл доходів, взаємини держави і кооперативу та ін.

В Україні 10 квітня 1992 р. прийнято Закон "Про спожив чу кооперацію". Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні. Споживча кооперація становить собою добровільне об'єднан-ня громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел. Членами споживчих товариств є, головним чином, працівники сільського господарства.

У Законі "Про сільськогосподарську кооперацію" містить-ся норма (ст. 4), згідно з якою дія цього Закону не поширю-ється на споживчу кооперацію.

Правове становище державних сільськогосподарських під-приємств (радгоспів, племінних господарств) визначається Законом "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1992 р. Правові норми цього Закону визначають правове становище

всіх типів і видів державних підприємств. Ст. 1 цього Закону містить визначення державного підприємства. Підприємство — основна організаційна ланка народного господарства Ук-раїни, воно є самостійним, господарюючим статутним суб'єктом, має права юридичної особи, провадить свою ви-робничу діяльність з метою одержання відповідного прибутку

(доходу).

На рівні законодавчого акта визначається правове стано-вище селянського (фермерського) господарства. Цим актом є Закон "Про селянське (фермерське) господарство", що прий-нятий Верховною Радою України від 20 грудня 1991 р. із змі-нами і доповненнями, внесеними 22 червня 1993 р. Цей За-кон визначає економічні, соціальні і правові основи створен-ня та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні. Закон гарантує права громадян на добровільне ство-рення цих господарств, самостійність їх господарювання, рів-ність з іншими формами господарювання в агропромислово-му комплексі, а працюючих у селянських (фермерських) господарствах — із зайнятими в інших сферах народного гос-подарства.

До джерел аграрного права відноситься ряд законів, безпо-середньо спрямованих на ведення сільськогосподарського виробництва та його окремих галузей. Серед цих законів звертає на себе увагу Закон "Про насіння" від 15 грудня 1993 р. Цей Закон містить основні положення, що регулюють виробництво, реалізацію та використання насіння і садивно-го матеріалу сільськогосподарських, декоративних, лікар-ських та лісових рослин, на які затверджено державні стан-дарти і правові відносини між виробниками та споживачами насіння і садивного матеріалу, а також охороняє їх права.

Закон "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 р. регулює відносини, з приводу одержання, викорис-тання, захисту, відчуження і припинення дії права на сорти РОСЛИН в Україні. Закон "Про карантин рослин", який прий-нятий ЗО червня 1993 р. У Законі визначено загальні правові, організаційні та фінансово-економічні основи карантину РОСЛИН, діяльність державних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян, спрямовану на запо-бігання завезенню та поширенню^відсутніх на території Ук-Раїни небезпечних шкідників, хвороб* рослин і бур'янів.

Правові норми щодо регулювання суспільних аграрних відносин, пов'язаних з державною реєстрацію, виробницт-вом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, реалізацією та безпечним для здоров'я людини, навколишнього природ-ного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, передбачені в Законі "Про пестициди і агрохімікати", прий-нятому 2 березня 1995 р. Цей Закон визначає права і обов'яз-ки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів державної влади і посадових осіб у даній сфері.

4. Складову частину аграрного законодавства становлять акти про тваринництво в Україні. Зокрема, Верховна Рада України 15 грудня 1993 р. прийняла Закон "Про племінне тваринництво", яким визначено загальні правові, економічні та організаційні основи племінного тваринництва. Ним рег-ламентована діяльність у галузі племінного тваринництва, ви-значено правове становище суб'єктів і структур племінного тваринництва, встановлено вимоги до племінних ресурсів і основи контролю за їх дотриманням.

5. Ветеринарія та зооінженерія — це важливі елементи аг-рарного виробництва, діяльність, спрямована на розвиток тваринництва, забезпечення здоров'я тварин, екологічну без-пеку продукції тваринництва. Тому Закон "Про ветеринарну медицину" та інші закони про тваринництво, зооінженерію є джерелами аграрного права.

Визначною правомочністю всіх виробників товарної сільськогосподарської продукції є дотримання ними вимоги виробляти і реалізовувати цю продукцію. Саме ці вимоги ви-значені Законом "Про якість і безпеку харчових продуктів