прийматися без участі глави уряду – особи, ех оfficio зацікавленої в тому, щоб зміни складу уряду не спричинили втрату довіри до нього.
А тому очевидно є потреба в ще одному коригуванні Конституції, який має бути передбачено, що члени уряду, а так само керівники центральних органів виконавчої влади, які входять до системи уряду, та їх заступники мають звільнятись із своїх посад лише за поданням Прем’єр-міністра України.
Можна назвати кілька проблем, які варто було б унормувати для плідної роботи Верхової Ради України, базуючись на досвіді роботи парламентів світу:
ввести “годину усних запитань і відповідей” членів уряду;
запровадити ефективну систему слухань у комітетах (ця робота вже починає розгортатися за допомогою Програми сприяння парламенту України та інших неурядових і громадських організацій);
визначити роль фракцій у законодавчому процесі;
надати більше повноважень і ресурсів для розбудови дослідницької служби.
“Година запитань і відповідей” членів уряду є ефективним засобом проведення діалогу між гілками влади, яка з успіхом використовується у багатьох парламентах.
На сьогодні в Верховній раді унормованим спілкуванням депутатів з урядовими чиновниками є тільки спілкування на “Дні Уряду України”, яке, на жаль, відбувається один раз на місяць і у формі розлогих доповідей, а не діалогу.
Проведення слухань у комітетах забезпечує не тільки ефективність законотворення, а й виконання контрольних функцій парламенту. Комітети парламенту опікуються проблемами певних напрямків і часто їх юрисдикція співпадає з юрисдикцією певних міністерств, з якими комітети повинні вести постійний діалог і контролювати їх діяльність у межах своїх повноважень.
Відповідно до процедури проведення слухань у комітетах представники виконавчої влади відповідають на будь-які питання стосовно своєї службової діяльності і надають депутатам необхідні матеріали і документи.
Слухання у комітетах відбувається у присутності запрошених представників наукових і громадських організацій, установ, підприємств, органів місцевого самоврядування і засобів масової інформації. Все це створює чітку систему взаємодії влад і робить суть її діяльності зрозумілою для широкого кола громадськості.
На жаль, сьогодні слухання у комітетах Верховної Ради України проводяться без визначеної системи, а їх процедура не є напрацьованою, тому ефективність цього заходу не дуже висока. Необхідно формалізувати процедуру і наполегливо впроваджувати її у практику роботи комітетів. Прес-служба парламенту повинна постійно опікуватися тим, щоб громадськість знала про питання, які будуть розглядатися у комітетах і на слуханнях задля того, щоб її представники могли взяти участь.
Щоб норми регламенту щодо слухань стали дійовими, слід, очевидно, передбачити санкції до посадових осіб виконавчої влади за неявку до комітету на слухання, а також за ненадання необхідної інформації і документів на вимогу комітету.
Фракції у парламенті відіграють визначальну роль в організації роботи і виборів керівництва всіх його ланок. Вони поряд з комітетами беруть участь у законотворчій роботі, мають певні можливості впливати на законотворчу діяльність через своїх членів, які входять у комітети за квотами пропорційного представництва фракцій.
Фракції у Верховній Раді відіграють важливу роль у сфері організації керівних органів Верховної Ради, формуванні комітетів, контрольних і слідчих комісій.
Дослідницька служба має особливо важливе значення для роботи парламенту. Вона забезпечує депутатів необхідними довідковими і аналітичними матеріалами, без яких діяльність депутатів не може бути ефективною, тому що законотворчість парламенту стосується всіх сфер діяльності людини, а кожний депутат може бути фахівцем лише у своїй вузькій ланці.
Потужної дослідницької служби у Верховній Раді не існує. Парламентська бібліотека не має кадрів для виконання аналітичних досліджень для депутатів. Бюджетної служби у Верховній Раді немає і служби для проведення аудиторських перевірок виконання урядових програм.
Фракції меншості формують опозицію, яка має ві необхідні права для оприлюднення своєї точки зору з будь-яких питань, що розглядаються парламентом, проголошує заяви з певних політичних чи соціально-економічних напрямків і може пропонувати парламенту проголосувати за відповідну резолюцію. Опозиція не бере участі у формуванні уряду.