Засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

Засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом 5 років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

Як бачимо, у даному випадку строки погашення судимості значно коротші, ніж для повнолітніх.

Ч.3 ст. 108 передбачає, що дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до 18 років, якщо особа після відбуття покарання у вигляді позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, після закінчення судимості. А отже, дострокове зняття судимості щодо неповнолітніх, які вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості не застосовується, поскільки її тривалість і так невелика.

Отож, вважаємо питання кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх потребують ще глибоких напрацювань як з боку теорії кримінального права і законодавства, так і з боку практики, а саме безпосередньо уповноважених органів і посадових осіб, які займаються справами неповнолітніх.

Висновки

Питання кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх вирішувалися на різних етапах історії і у різних країнах по-різному. Кожна країна виробила свій досвід щодо цього питання, проте, і до сьогоднішнього дня воно залишається вивченим не до кінця і отримує все нові і нові доповнення і напрацювання щодо певних своїх аспектів. Так, питання щодо встановлення нижньої межі віку кримінальної відповідальності на сьогоднішній день коливається приблизно від 7 років до 21 років. У історичному аспекті нашої держави від 7 років до 17 років. За Положенням 1885р. деякі пом’якшення щодо покарання застосовувались до осіб, які не досягли 21 року. На сьогоднішній день КК України чітко закріпив вік кримінальної відповідальності – 16 років, а за 47 складів злочину, визначених ч.2 ст.22 – 14 років. Проте дане питання залишається відкритим. Оскільки дискусії щодо визначення цієї ознаки суб’єкта злочину точаться і далі. Стосуються вони, насамперед, щодо можливості у відповідному віці усвідомлювати особою суспільно небезпечний характер своїх діянь та керувати ними.

Деякі проблемні питання виникають і при притягненні до кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб за склади злочину, у яких неповнолітні виступають об’єктом.

Проте слід зазначити, що прийняття КК України 5 квітня 2001 року стало вагомим кроком на шляху вирішення проблемних питань пов’язаних із неповнолітніми у кримінально-правових відносинах, зважаючи на виділення у окремий XV розділ особливостей кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.

Але не варто перебільшувати його значення. КК України від 5 квітня 2001 року не вдалося вирішити всіх проблем. Це, насамперед, такі як:

невідповідність віку кримінальної відповідальності, встановленого КК України напрацюванням як теорії кримінального права, так і психології;

недієвий інститут кримінальної відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність;

неузгодженість Загальної та Особливої частин КК України;

недотримання вимог кримінального закону на практиці;

нефункціонування установ для неповнолітніх правопорушників, тощо.

Отже, зважаючи на зазначені проблеми вважаємо, що головним напрямком їх подолання має стати приведення національного кримінального законодавства у відповідність із позитивним світовим досвідом та прогресивними напрацюваннями, як теорією кримінального права, так і іншими науками (психологією, медициною, педагогікою тощо); внутрішнє узгодження кримінального закону; дотримання посадовими особами і уповноваженими органами його вимог; створення організацій для неповнолітніх правопорушників.

Список використаної літератури

Булгакова А.В. Вивчення Декларації прав дитини та Конвенції про права дитини в загальноосвітніх навчальних закладах: Метод. посібн. для вчителів.-Х.:Факт, 2000.-64с.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України, Управління узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України. Судова практика у справах про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність// Вісник Верховного Суду України.-2003.-№4 (38).-с.12-35

Історія держави і права України: Підручник.- У 2-х т./ За ред. В.Я.Тацій, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін. – К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2000.-580с.

Хрестоматія з історії держави і права України: У 2-х т.: Навч. посібник для студ. юр. спец. вищих закладів освіти/ За ред В.Д.Гончаренка.- Вид. 2-ге, перероб. і доп.: Том 2: Лютий 1917р.-1996р./Уклад В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д. Святоцький.- К.: Видавничий дім "Ін Юре".-2000.-728с.

Фріс П.Л. Суб’єкт злочину (лекція).- Івано-Франківськ: Видавництво "Сімик", 2002.-40 с.

Н.Кідіна. Законодавство країн Європи про кримінальну відповідальність неповнолітніх //Право України.-2000.-№2.-с.97-100.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник/Пер. з рос.-Харків: Консум, 2001.-656с.

Юридична енциклопедія: в 6 т./Редкол.:Ю.С.Шемшученко (відп. ред.) та ін.-К.: "Укр.Енцикл.", 1998.-т.1:А-Г.672с.

В.Мороз. Про юридичну оцінку суспільно небезпечних вчинків, скоєних підлітками віком від 11 до 14 років// Право України.-1999.-№9.-с.72-75.

Игошев К.Е.Правонарушения и ответственность несовершеннолетних. Социально-психологический очерк.-Свердловск,1973.- 466 с.

В. Ягодинський. Вирішення кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами, які не досягли віку кримінальної відповідальності//Право України.- 2001. - №11.-С.92-95.

Кримінальне право України: Загальна частина. конспект курсу лекцій. –Івано-Франківськ: "Сімик".-2003.-360с.

Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина (Посібник для підготовки до іспитів)/ За заг. ред. Клименка В.А..-К.:Атіка, 2003.-288с.

Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти/ М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов та ін.; За заг. ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація.-К.-Харків: Юрінком Ітер-Право,2002.-416с.

Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України. 3-тє вид., перероб. і допов./ За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. –К.: Атіка, 2003.-1056с.

О.Кравченко. Питання, що виникають у судовій практиці по застосуванню до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру// Право України.-1999.-№10.-С.29-30.

Нормативно-правові акти

Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. з наступними змінами.

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960р. з наступними змінами.

Мінімальні стандартні