Суб’єкти–особи, які є носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків;

Об’єкти – те, з приводу чого суб’єкти вступають у відповідні відносини, і через що ці відносини виникають;

Зміст – це суб’єктивні права, юридичні обов’язки, відповідальність суб’єктів правовідносин, а також спосіб взаємозв’язку, який виникає на підставі змісту.

Для кримінального права має значення визначення об’єкта і суб’єкта злочину, а також і суб’єктивної та об’єктивної сторони складу злочину. У даному випадку необхідно визначитись із суб’єктом злочину. Ст.18 КК України вказує, що суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Звідси можна визначити ознаки суб’єкта злочину, якими є:

фізична особа;

вік;

осудність.

Для даного дослідження безпосереднє значення має така ознака, як вік суб’єкта злочину. Це є одна із загальних вимог притягнення особи до кримінальної відповідальності. Юридична енциклопедія, визначаючи загальні поняття віку особи, виходить із двох аспектів: хронологічного і біологічного. У хронологічному: це період часу від народження людини до будь-якого моменту відліку. У біологічному: це характеристика певного періоду життя людини, що відображає анатомо-фізіологічний стан організму людини [8,c.471].

Кримінально-правове поняття віку не в повному обсязі збігається з його загальним поняттям, так як для кримінального права основним є досягнення особою віку, з якого вона спроможна усвідомлювати характер власної поведінки та передбачати її наслідки.

Процес становлення особистості – це період, який супроводжується взаємовпливом факторів оточуючого середовища і внутрішнього світу особи та рядом протиріч і парадоксів, які виникають внаслідок такого взаємовпливу. Під впливом сім’ї, школи, соціального оточення у особи формується певний рівень свідомості разом із правилами поведінки, які узгоджуються чи не узгоджуються із встановленими у суспільстві. Звідси деякі учені стверджують, що уже у віці 14-16 років підліток переходить до дорослого стану та може у повній мірі розуміти та керувати своїми вчинками.

Усвідомлення суб’єктом злочину всіх характеристик вчиненого ним злочинного діяння є необхідною умовою кримінальної відповідальності за конкретний злочин. Тому такого важливого значення набуває питання визначення віку, з досягненням якого особа відповідно до своїх біологічних та психологічних особливостей зможе повністю охоплювати свідомістю всі характеристики суспільно-небезпечного діяння.

Ст.22 КК України передбачає, що кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. І ця норма повністю відповідає вимогам дитячої та юнацької психології, яка стверджує, що уже у такому віці особа здатна у повній мірі усвідомлювати свої вчинки та керувати ними. Що ж стосується ч.2 ст. 22 КК України, то у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (ст 115-117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника іноземної держави (ст.112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121, ч.3, ст 345, 346, 350, 377, 398), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст.122, ч.2. ст. 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (ст.113), бандитизм (ст.257), терористичний акт (ст.258), захоплення заручників (ст.147 і 349), зґвалтування (ст. 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом (ст.153), крадіжку (ст.185, ч.1 ст.262, 308), грабіж (ст.186, 262, 308), розбій (ст.187, ч.3 ст.262, 308), вимагання (ст.189, 262, 308), умисне знищення чи пошкодження майна (ч.2 ст.194, 347, 352, 371, ч.2 та ч.3 ст.399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст.277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст.278), незаконне заволодіння транспортним засобом (ч.2,3 ст289), хуліганство (ст. 296). Тобто законодавець передбачив кримінальну відповідальність із 14-річного віку за 47 складів злочину у зв’язку із їх значною суспільною небезпечністю та розповсюдженістю серед підлітків, не врахувавши того, що до досягнення 16-річного віку свідомістю особи не можуть охоплюватися кваліфікуючі обставини відповідних складів злочину. Так, наприклад, дуже сумнівним є те, що у відповідному віці неповнолітній усвідомлює поняття “державний чи громадський діяч”, “член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону”, або ж “народний засідатель чи присяжний”, “представник іноземної держави” чи зміст “представницької діяльності, пов’язаної з наданням правової допомоги” тощо. А звідси, можемо зробити висновок, що підлітки притягуються до кримінальної відповідальності із порушенням виробленого теорією кримінального права принципу усвідомленості суб’єктом злочину всіх характеристик вчиненого ним злочинного діяння. Тобто, особи, які не досягли 16-річного віку, підлягають в Україні кримінальній відповідальності за злочини, які не охоплюються їх свідомістю у зв’язку з їх природними особливостями, а також інтелектуальним та освітнім рівнем.

Проте, незважаючи на це деякі учені ставлять питання про те, що і вік кримінальної відповідальності, передбачений у КК України від 5 квітня 2001 року є зависоким. Оскільки уже 11-13-літній підліток здатний до підготовленого і добре спланованого злочину, маючи на увазі акти делінквентної поведінки, які мають всі ознаки злочинів, крім вікових [9, c.74]. При цьому учені, які підтримують таку точку зору, відкидають напрацювання психологів з цього питання, вважаючи їх недостатньо обґрунтованими. На нашу ж думку, досить вагомий аргумент наводить К.Є.Ігошев, стверджуючи, що нервова система підлітка ще перебуває на стадії формування. Через це у підлітків спостерігається певна