попередньою змовою групою осіб карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк. Але обмеження волі відповідно до ст.61 до неповнолітніх не застосовується. Таким чином, законом передбачено два види покарання для дорослих, а до неповнолітніх - лише позбавлення волі. Таке дискримінаційне ставлення до неповнолітніх вимагає внесення змін до чинного КК України [2,c.28]. Але найбільші труднощі виникають при призначенні покарання за ч.1 ст. 296 КК України неповнолітнім у віці 14-16 років. Відповідно до цієї норми хуліганство карається штрафом або арештом, або обмеженням волі. Штраф як уже зазначалось застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Таких неповнолітніх практично немає, тому що приймають на роботу за трудовим договором як вийняток осіб, яким виповнилося 15 років і у віці до 16 років – за згодою одного з батьків. Арешт застосовується до осіб, які досягли 16-річного віку, а обмеження волі до неповнолітніх взагалі не застосовується. Виходить кримінальну відповідальність за хуліганство із 14-річного віку передбачили, а покарання, яке б можна було застосувати до винного не існує. У результаті суди призначають покарання із порушенням кримінального законодавства. Ось наприклад, вироком Білозерського р-н суду Херсонської області від 26 лютого 2002 року засуджено неповнолітнього Л. 1984 року народження, та інших за ч.1 ст.296 КК України до року обмеження волі кожного. На підставі ст.45 КК 1960р. постановлено покарання засудженим вважати умовним з іспитовим строком на 1 рік. Скасовуючи вирок щодо Л., апеляційна інстанція зазначила, що призначаючи йому покарання у виді обмеження волі, суд не врахував, що на день постановлення вироку він був неповнолітнім, а відповідно до ч.3 ст.61 КК обмеження волі не застосовується до неповнолітніх.
Що ж стосується такого покарання як штраф, то суди при його призначенні не завжди з’ясовують, який майновий стан неповнолітнього, чи є самостійний доход або ж власні кошти чи майно, що на підставі ч.1 ст.99 є обов’язковою умовою.
Необхідно звернути увагу і на те, громадські роботи можуть бути призначені лише на строк від 30 до 120 годин. При цьому відповідні роботи можуть виконуватися лише у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість цих робіт не може перевищувати 2 годин на день (ч.1 с.100). Виправні ж роботи можуть бути призначені за місцем роботи на строк від 2 місяців до одного року. При цьому із заробітку неповнолітнього в доход держави відраховується 5-10% залежно від того, скільки встановив суд у своєму вироку (ч.2-3 с.100).
Арешт згідно с. 101 КК України призначається на строк від 15 до 45 діб. Проте як видно із судової практики ця норма порушується. Зокрема, вироком Слов’янського р-н суду Донецької області від 12 червня 2002 року неповнолітні Б. ті І. засуджені до арешту відповідно на 3 і 6 місяців [2,c.29], що звичайно значно перевищує верхню межу відповідного покарання.
Що ж стосується такого покарання, як обмеження волі на певний строк, то вона, насамперед, не може бути призначена неповнолітньому, який вперше вчинив злочин, невеликої тяжкості (ч.2 ст. 102) При цьому відповідне покарання призначається неповнолітньому за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості на строк не більше 2 років; за злочин середньої тяжкості – на строк не більше 4 років; за тяжкий злочин – не більше 7 років; за особливо тяжкий злочин – не більше 10 років, а якщо він поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до 15 років (ч.3 ст.102)
Звідси бачимо, що при призначенні покарання неповнолітнім виникають деякі проблеми, пов’язані, як із колізіями у КК України, так і з порушенням його на практиці суддями при постановленні вироків.
Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання, його відбування.
Оскільки все ж таки слід розрізнять поняття кримінальної відповідальності і покарання, тому, то і окремо виділимо види звільнення від кримінальної відповідальності і види звільнення від кримінального покарання.
Необхідно зазначити, що характерним для звільнення від кримінальної відповідальності є те, що неповнолітній, який вчинив злочин, за підставами, передбаченими в законі звільняється від перетерпівання засудження, від певних обмежень, встановлених кримінальним законом, за цей злочин [14,c.374].
Існують наступні види звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності:
Загальні види, що застосовуються до дорослих:
а) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст.45) за умови, що злочин вчинений вперше, невеликої тяжкості, особа щиро покаялась після його вчинення, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду;
б) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст.46) при умові, що особа вчинила вперше злочин невеликої тяжкості, примирилась з потерпілим, відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну нею шкоду;
в) звільнення від кримінальної відповідальності на поруки (ст.47), якщо особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро покаялася. Неповнолітній передається на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням, за умови що він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Якщо неповнолітній порушив відповідні умови, він буде притягнений до кримінальної відповідальності за вчинений злочин;
г) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки (ст.48) при умові, що неповнолітній учинив вперше злочин і він є невеликої або середньої тяжкості, якщо на