Важливою рисою кримінально-процесуального законодавства України повинно бути підвищення процесуальних гарантій та законних інтересів осіб які беруть участь в кримінальному процесі, Взвязку з цим виникає питання, що являють собою діюча в Україні система гарантій прав та свобод громадян, які конкретні види цих гарантій і як вони забезпечують охорону прав та свобод громадян,

Презумпція невинності.

В Конституції України визначення принципу презумпції невинності викладено в ст.62 "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, Всі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь".

Презумпція невинності виражає не особисте відношення якої-небудь конкретної людини до обвинуваченого чи підозрюваного, а об'єктивне правове положення [11;с65]. Держава, суспільство вважають громадянина добросовісним до того часу, доки протилежне не доведено та не встановлено законним порядком, та компетентними органами. Особа притягнута в якості підозрюваного, займає в суспільстві становище не злочинця. Вона тільки підозрюється у в скоєнні злочину. Однак вона може бути виправдана судом, або ж бути визнана винною в менш тяжкому злочині.

До підозрюваного, виходячи з принципу презумпції невинності, не можуть застосовуватися обмеження прав та свобод допустимих по відношенні до злочинця. Підозрюваний, як і обвинувачений, знаходячись під вартою зберігає житлові права.

Право участі у виборах, він не може бути звільнений з роботи або відрахований з учбового закладу тощо.

На стадії до судового розслідування справи для реалізації принципу презумпції невинності необхідно пам'ятати, що ототожнювати підозрюваного з винним ні в якому разі не можна.

Більше того ці поняття взаємно виключають одне одне. Якщо особи, притягуються до участі в справі в якості підозрюваного, то виходячи з положення презумпції невинності він рахується не винним. Іншими словами підозрюваний прирівнюється до невинного. Якщо до підозрюваного в установленому порядку застосовується обвинувачення - він також вважається не винним, але набуває статусу обвинуваченого. Але з моменту, коли винесений обвинуваченому вирок, він вступив в законну силу, то з'являється інша процесуальна фігура, тобто особа винна в скоєнні злочину.

Порушення кримінальної справи означає, що компетентним державним органами стало відомо про вчинення злочину, і щоб перевірити отримані дані, знайти та покарати винного, вони порахували за необхідне застосувати ті спеціальні заходи, які закон надає їм для боротьби зі злочинністю. Такі заходи -проведення обшуків та виїмок, призначення експертиз, допит свідків та потерпілих та інших - можуть бути застосовані тільки порушення кримінальної справи. До цього нікому не дозволяється арештовувати людину, приходити до нього додому з обшуком, зобов'язувати давати його свідчення тощо. Немає справи - немає і кримінального процесу - таке правило встановлено законом. Порушення кримінальної справи - це не формальність, а важливий акт, який може бути доручений тільки обмеженому колу державних органів та посадових осіб. Право порушувати кримінальну справу закон наділяє тільки органи дізнання, слідчому, прокурору та суду (судді). Ніякі інші органи та посадові особи таким правом не наділлються [7;c138]

Розділ 2. Процесуальний статус обвинувачуваного.

2.1. Поняття, значення, підстави та процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого.

Обвинуваченим є особа, щодо якої в порядку, встановленому законодавством, винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого.

У вузькому розумінні слова обвинувачений е лише на попередньому слідстві, де він з'являється вперше. Але це поняття вживається і в більш широкому розумінні: щодо підсудного, засудженого і виправданого. Обвинувачений вступає у кримінальний процес на цій стадії, переходячи із якості підозрюваного і проходить всі перетворення:

1. У підсудного, коли його передають до суду.

2. Підсудний — на стадії судового розгляду і засуджений (якщо вину доведено) або виправданий (якщо доведено невиновність).

3. Підсудний — на стадії касаційного провадження, і засуджений (якщо вину доведено) або виправданий (якщо доведено невиновність або вирок скасовано).

4. Засуджений — після того, як судовий вирок набрав законної сили і підлягає виконанню.

Притягнення особи як обвинуваченого займає особливе місце в структурі кримінально-процесуальної діяльності. Даний акт підводить підсумок проведеній до цього моменту органами розслідування роботи по виявленню, збиранню, фіксації і систематизації доказів, а також визначення основних напрямків подальшої кримінально-процесуальної діяльності по розслідуванню злочину. А це означає, що:

- Висунуто всі можливі та взаємовиключні версії по справі.

- Всі версії по справі, з алібі підозрюваного включно, всебічно перевірені.

Всі версії, крім однієї про винність підозрюваного, спростовуються зібраними у справі доказами.

Відсутні обставини, які виключають кримінальну відповідальність особи, що скоїла злочин.

Для притягнення особи як обвинуваченого необхідною є наявність системи доказів, що вказують на наявність конкретного складу злочину у його діях" . [4; с373]

Притягнення особи як обвинуваченого є одним із найважливіших процесуальних рішень, оскільки з даного моменту в кримінальному судочинстві з'являється новий учасник обвинувачений. Це надто відповідальне процесуальне рішення, яке приймає слідчий по справі, яка знаходиться у його провадженні, на основі доказів, зібраних проведенням відповідних початкових слідчих дій, саме тому слідчий не має права давати доручення про притягнення як обвинуваченого, пред'явлення обвинувачення ні органам дізнання, ні іншим слідчим. Слідчий повинен провести цю процесуальну дію виключно особисто. З моменту прийняття даного акту конкретна особа ставиться у становище одного з основних учасників кримінального процесу - обвинуваченого, формулюється конкретне обвинувачення особи