одиниць ваги, міри, часу, порядку встановлення державних стандартів;

амністії;

правового режиму власності;

організації і порядку проведення виборів і референдумів та ряду інших питань.

Слід також сказати, що Верховна Рада здійснює свою діяльність сесійно. Її засідання веде Голова Верховної Ради України, який обирається зі складу парламенту. Голова Верховної Ради має Першого заступника. Сесії Верховної Ради можуть бути черговими, тобто такими, що починають свою роботу у встановлені Конституцією строки (першого вівторка лютого і першого вівторка вересня) і позачерговими, які можуть скликатися на вимогу не менше як 1/3 народних депутатів України від конституційного складу або на вимогу Президента.

Верховну Раду України називають законодавчим органом тому, що їй належить право видавати, створювати закони. Для створення нових, а також на зміну чи скасування чинних законів у Конституції України закріплено вихідні позиції законодавчого процесу. Визначається коло суб’єктів, яким надається право законодавчої ініціативи, тобто право офіційно вносити пропозиції щодо прийняття, змін чи скасування законів, які Верховна Рада зобов’язана розглянути по суті. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України надано Президенту, народним депутатам, Кабінету Міністрів і Національному банку.

Перш, ніж прийняти закон, його обговорюють на засіданні парламенту. У відповідності із законодавством прийнятий Верховною Радою України закон підписує Голова Верховної Ради і невідкладно надсилає його Президенту України, який протягом 15 днів повинен ознайомитись з ним і прийняти одне з двох рішень: 1) схвалити і підписати закон – тим самими прийняти до виконання і офіційно оприлюднити його текст; 2) накласти на закон вето, тобто відхилити, не підписувати його, та із своїми пропозиціями повернути його на повторний розгляд у парламент.

діл 3. Президент України як голова держави

Перша держава, в якій було запроваджено посаду президента як глави держави і виконавчої влади –– це США. Термін „президент” походить від латинського praesidens, що означає „той хто сидить спереду”.

У нашій державі посаду Президента було затверджено Законом від 5 липня 1991р. „Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції УРСР”. У Конституції України Президенту присвячено розділ V, який складається з 11 статей.

Конституція визначає Президента, як главу держави. Це дає підставу говорити про нього як про уособлення держави і державної влади в цілому, а не якоїсь її гілки, і обумовлює його повноваження і статус у політичному житті суспільства. Як глава держави Президент виступає як у вирішенні внутрішніх проблем країни, так від її імені і у міжнародних відносинах. На практиці це означає, що Президент не потребує якогось додаткового засвідчення своїх повноважень. Вони випливають з його статусу. Як глава держави Президент виступає у ролі арбітра у разі виникнення непорозумінь між законодавчою і виконавчою гілками влади, забезпечує єдність держави.

Згідно з Конституцією Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Ним може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх років перед днем виборів та володіє державною мовою.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Ця норма покладена запобігти тривалому перебуванню при владі однієї особи, оскільки, це, як свідчить історичний досвід, часто призводить до встановлення антидемократичних державно-правових режимів. Водночас Конституція України не забороняє переобрання особи Президента на третій строк після того, коли цю посаду займала інша особа.

Президенту забороняється також інший представницький мандат, тобто бути членом якихось виборних органів, а також обіймати посаду в державних або громадських органах та організаціях, займатися підприємницькою діяльністю. Ця заборона має на меті забезпечити незалежність Президента від будь-яких державних і недержавних структур. Водночас йому не забороняється займатись науковою чи викладацькою діяльністю.

Чергові вибори Президента проводяться в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень.

Новообраний Президент України приступає до виконання нових обов’язків не пізніше, ніж через 30 днів, а у разі, коли Президента обрано на позачергових виборах – у п’ятиденний строк після офіційного проголошення результатів виборів. Повноваження новообраного Президента України починаються з моменту складання ним присяги народові, до якої його приводить на урочистому засіданні Верховної Ради Голова Конституційного Суду України.

Юридичне значення присяги полягає у тому, що саме з моменту її складання новобраний Президент приступає до виконання своїх обов’язків як глава держави, а повноваження попереднього Президента припиняються.

Також під час виконання своїх повноважень на главу держави поширюється недоторканість. Її треба розглядати як особливу гарантію створення безперешкодних умов для здійснення ним повноважень.

Повноваження Президента України, закріплені у Конституції, можна поділити на декілька груп, серед яких насамперед треба виділити такі :

представницькі повноваження, які дістають вияв тоді, коли Президент України представляє нашу державу в міжнародних зносинах, приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників інших держав тощо;

повноваження, що стосуються діяльності Верховної Ради, наприклад, припинення її повноважень, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

повноваження у сфері законодавства, наприклад, ті, що стосуються призначення всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції України, право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на поворотній розгляд Верховної Ради;

повноваження, пов’язані з призначенням на посади і звільнення з посад членів Кабінету Міністрів та інших посадових осіб;

повноваження у сфері забезпечення державної незалежності національної безпеки та